1.2. Сучасні тенденції машинобудування

Основною задачею машинобудування є виготовлення нової техніки і комплектуючих для різних галу­зей промисловості. В умовах ринкових відносин конкуренція в сфері наукомістких техніки і технології здобуває особливу гостроту.

Вирішальну роль у конкурентній боротьбі відіграють фактори технічної новизни виробів, а також їх якості. Важливими є також раціональність конструкції та технології виготовлення, функціональні, експлуатаційні, естети­чні, ергономічні та інші параметри машини [9 - 12]. Саме рівень техніки і тех­нології визначає можливості випередження конкурентів, одержання

пріоритету в тій чи іншій сфері, забезпечення конкурентної здатності підприємства, галузі та промисловості країни в цілому.

Відмічені взаємозалежності дозволяють зробити висновок про не­обхідність періодичної модернізації виробництва, постійного підвищення якості продукції, збільшення числа модифікацій машин, що випускаються, впровадження нового високоефективного і гнучкого технологічного обладнання, матеріалозберігаючих, енергозберігаючих та безвідходних технологій, зниження виробничої собівартості.

Машинобудівне виробництво визначає рівень техніки початку XXI в. і одночасно є результатом її розвитку. НТР породила нові види устат­кування і форми організації виробництва, що поступово витісняють старі. Основними тенденціями сучасного машинобудування є [32]:

- прискорена заміна верстатів перших поколінь з механічною й електричною автоматикою на автомати з електронним керуванням, в яких передбачена можливість введення керуючих програм через пульт верстата або за допомогою клавіатури ПЧПК. В блоці пам’яті ЧПК подіб­ного обладнання може бути записано значне число типових робочих та допоміжних операцій;

- впровадження багатоопераційних оброблювальних центрів з інструментальними магазинами і ЧПК;

- використання автоматизованого міжопераційного транспорту і роботів, систем автоматизованого контролю;

- перехід до роботизованих технологічних комплексів (РТК) і гнуч­ких автоматизованих виробництв (ГАВ), відмова в ряді випадків від ав­томатичних ліній;

- реалізація в системах ЧПК адаптивних принципів керування;

- впровадження систем автоматизованого проектування техно­логічних процесів, методів оптимізації технологічних процесів за точністю, що досягається, продуктивністю й економічністю, при забез­печенні високих функціональних і експлуатаційних параметрів машини;

- створення систем автоматизованого керування типо­вими технічними об'єктами і технологічними процесами з оптимізацією параметрів;

- удосконалювання технологічних процесів механічної обробки та складання за рахунок використання продуктивних режимів різання, високоефективних способів одержання заготовок, маловідходних, безвідходних і енергозберігаючих тех­нологій, електрофізичних та інших перспективних методів.

Необхідно відзначити, що широке впровадження автоматів з ЧПК і роботів (РТК і ГАВ), несе певну соціальну напруженість. Створення так званих "безлюдних" виробництв викликає безробіття. При цьому змінюється і кваліфікаційна структура працюючих [33 - 35]. Тому, вже за­раз ряд держав наклали обмеження на обсяги застосування ГВС.