3.1. Конвеєри й елеватори

Конвеєри переміщують вантажі безупинним потоком від позиції завантаження до позиції розвантаження. Завдяки цьому з’являються можливості забезпечення високої швидкості транспортування (до 10 м/с) та продуктивності. Скребкові і гвинтові конвеєри з'явилися в XVI - XVII вв. Вже в той час вони за конструкцією практично не відрізнялись від сучасних. Широке використання конвеєрів в процесах переміщень на невеликі відстані легких вантажів почалось наприкінці XVIII в., на виробництві вони впроваджуються з другої половині XIX в.

Рудопідйомні елеватори вперше були описані М.В. Ломоносовим у роботі "Перші основи металургійних і рудних справ" (1763 р.). У 1764 р. механік Е.Г. Кузнєцов на руднику біля Нижнього Тагілу спорудив ковшовий водопідйомник, що пізніше почали використовувати для транспортування руди і породи. У 1788 р. на Алтаї К.Д. Фролов побудував найбільшу для свого часу у світі шахтну установку з елеватором, яка забезпечувала підйом руди на висоту 66 м. У 1837 р. на Коливано-Воскресенському заводі капітан Ярославцев спорудив елеватор з тяговим елементом у вигляді шарнірного ланцюга.

У середині XIX в. на золотих копальнях Росії широко застосовувалися "пісковози", винайдені А. Лопатіним, - попередники сучасних стрічкових конвеєрів. Тяговий елемент "пісковозів" виконувався з полотна і шкіри. У 1868 р. в Англії почали використовуватися стрічкові конвеєри з прогумованою стрічкою. У 70-х рр. М. Коузов ввів в експлуатацію на сибірських копальнях перші пластинчасті конвеєри, що у Західній Європі з'явилися десятьма роками пізніше.

У цей же час були винайдені пневматичні транспортуючі установки. Перша подібна установка споруджена в Петербурзькому портовому елеваторі для транспортування зерна.

В 1896 р. в США були створені ковшові конвеєри із шарнірно-закріпленими ковшами, які застосовувались для доставки вантажів по складних трасах. Пізніше з’явились стрічкові зі сталевими стрічками - Швеція (1905 р.) і інерційні - Німеччина (1906 р.) конвеєри.

Для зв'язку технологічних машин конвеєри були вперше використані в 1882 р. у поточно-масовому виробництві на підприємствах Г. Форда. Після цього почали виготовляти напольні - США (1890 р.), підвісні – Великобританія (1894 р.) і складальні - США (1912 р.) конвеєри.

Найбільше поширення в промисловості одержали стрічкові і ланцюгові конвеєри. Основними видами останніх є пластинчасті конвеєри для переміщення гарячих вантажів і вантажів з гострими кромками, а також підвісні конвеєри, траси яких можуть розташовуватись в двох або більшому числі площин, в результаті чого забезпечується обслуговування багаторівневих виробництв. Застосування підвісних конвеєрів разом із системами автоматичного адресування, дозволяє здійснити автоматизацію розподілу вантажопотоків.

Розвиток конвеєрів йде, насамперед, шляхом підвищення швидкості транспортування вантажів. Сучасні стрічкові конвеєри збезпечують швидкість до 10 м/с при довжині траси до 100 км. З метою зменшення опору руху стрічки розроблені конвеєри на повітряній подушці - проект виконаний в 1980 р. у Ленінградському інституті водного транспорту. Це дозволяє зменшити потужність привода конвеєра приблизно в 10 разів. Перспективними є також конвеєри зі стрічками на магнітній подушці. Ведуться роботи зі створення спеціалізованих виробничих і пасажирських конвеєрів, а також тротуарів, що рухаються.