Оксацилін натрію

- Зберігає свою активність під впливом соляної кислоти шлункового соку, тому крім внутрішньо-м’язового введення можливе застосування per os.

- Не руйнується під впливом пеніциліази - застосовується при захворюваннях викликаних пеніциліназоутворюючим стафілакоком (абсцеси, флегмони).

Форма випуску: таблетки - 0,25 г., 0,5 г.; капсули по 0,25 г.; флакони по 0,25г, 0,5г.

Ампіцилін

Зберігає свою активність в кислотному середовищі і має більш широкий спектр протимікробної дії.

Форма випуску: таблетки і капсули по 0,25 г. (натрієва сіль ампіциліну - у флаконах по 0,25, 0,5 г.)

«Ампіокс» - комбінований препарат ампіциліну та оксациліну.

«Уназін» — препарат нового покоління - комбінований препарат ампіциліну з β- сульбактадіом.

Карбеніцилін, діклоксацшін, амоксіцилін.

Цефалоспорини

Це природні або напівсинтетичні препарати, які за хімічною будовою подібні пеніциліну. Вони стійкі до дій пеніцилін ази і деякі препарати не руйнуються під впливом соляної кислоти шлункового соку, крім того мають більш широкий спектр протимікробної дії.

Застосовуються в якості „резервних” антибіотиків.

Існує 4 групи препаратів цефалоспоринів і до кожної генерації чутливі певні види мікроорганізмів.

Цепорін (цефалорідин).

Цепорекс (цефаліксін).

Ципробай - група фторхінлонів.

Цефурокім, цефотоксим, цефпіром, цефепім.

Цефтріаксон

Кефол (цефазолін)

Побічні явища:

Цефалоспорини більш токсичні ніж препарати пеніциліну.

Викликають:

1. алергічні реакції .(від шкіряних висипок до анафілактичного шоку):

2. нефрототоксичність.

Препарати групи тетрацикліну.

Це антибіотики широкого спектру дії.

Розрізняють препарати:

- І.Короткої дії (призначаються 4-6 разів на день): тетрациклін, тетрацикліну гідрохлорид.

- II Тривалої дії (12-24 години): метацикліну гідрохлорид (рондоміцин), (Methacyclini hydrochloridum) Форма випуску: по 0, 15 г., 0,3 г. В капсулах.

Доксіциклін (Вібраміцин). Юнідокс

Тетрациклін

Застосовується перед їжею, тому що з харчовими продуктами утворює нерозчинні сполуки. Неможна запивати молоком - з іонами Са та Fе, антацидними засобами утворює нерозчинні сполуки.

Застосування препаратів групи тетрацикліну:

1. при гнійносептичних інфекціях, пневмонії, гонореї, інфекції сечових шляхів, кишкових, раневих інфекціях;

2. в очній практиці.

Побічні явища:

1. алергічні реакції;

2. фотосенсибілізація - можливість виникнення дерматитів;

3. не можна призначати препарати групи тетрацикліну вагітним жінкам, дітям до 7 років. Тому що відбувається відкладання препарату у зубній емалі, що призводить до її пожовтіння („тетрациклінові зуби”)

4. крім того, взаємодії з ортофосфатом калію затримується ріст зубів та кісток;

5. тератогенна дія;

6. гепатотоксичність;

7. нейротоксичність;

8. винекнення кандідомікозу — грибкове ураження слизових („суперінфекція”), тому для запобігання цього ускладнення препарати тетрацикліну слід застосовувати одночасно з протигрибковими засобами, або з вітамінами.

Препарати групи левоміцетину.

Левоміцетину сукцинат натрію (для парентерального введення)

Левоміцетин (хлорамфенікол) — це антибіотик широкого спектру дії.

Може застосовуватись в тих же випадках, що і тетрациклін, але основне застосування при захворюваннях ШКТ: дизентерії, черевному тифі, харчових токсикоінфекціях.

В терапії цих захворювань він є антибіотиком вибору.

При інших інфекційних захворюваннях є «резервним», в зв'язку з високою токсичністю.

Побічна дія:

1. гематотоксичність;

2. „суперінфекція”;

3. подразнення слизової оболонки ротової порожнини;

4. подразнення, висипи навколо анусу.

Застосовують per os за ЗО хв. до їжі.

В очній практиці 0,25% розчин.

При ураженнях шкіри - 1% мазь «Левоміколь», 1-1,0% лінімент у вигляді аерозольних препаратів «Левовінізоль»,»Легразоль», «Олазоль».