Аналітична класифікація аніонів

Досить часто виявлення аніонів проводять дробним методом, тобто в окремих порціях досліджуваного розчину. Відповідно до цього під час аналізу аніонів групові реагенти використовують для встановлення наявності чи відсутності тих чи інших іонів. Класифікація аніонів ґрунтується в більшості випадків на різній розчинності солей Ва²⁺ та Аg⁺ відповідних кислот та не є суворо встановленою (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Якісний аналіз аніонів

Номер групи	Аніони	Груповий реактив
	F–, CO32–, SO32–, SO42–, SiO32–, PO43–	BaCl2
	Cl–, Br–, I–, SCN–, S2–	AgNO3
	NO2–, NO3–	–

Частіше за все аніони поділяють на три групи: перша містить аніони, що утворюють нерозчинні у воді солі Ba²⁺; друга – аніони, що утворюють важко-розчинні солі Ag⁺; третя включає аніони, що не мають групового реагенту.

Дробний та систематичний аналіз

У досліджуваному розчині досить часто можуть знаходитися одразу кілька іонів, що дають схожі реакції і, отже, заважають відкриттю один одного. Звідси виходить, що не можна проводити реакції окремих іонів у довільно вибраній послідовності. Їх треба комбінувати таким чином, щоб до того часу, коли приступають до відкриття будь-якого іона, всі іони, які заважають цьому відкриттю, були б попередніми операціями відкриті та усунені.

Послідовність реакцій, яка задовольняє ці вимоги називається систематичним ходом якісного аналізу. При цьому іони відокремлюються не окремо кожний, а одразу цілими групами, для чого й використовують групові реактиви, які осаджують всю групу іонів. Поряд із систематичним методом аналізу значної уваги приділяють також дробному методу, який дозволяє відкривати той іон, який цікавить дослідника у першу чергу, в присутності інших іонів. Дробний метод аналізу ґрунтується на використанні специфічних реактивів та вимагає створення певних умов. Зазвичай дробне відкриття іонів виконується у два прийоми: спочатку шляхом підходящих реакцій виділяють визначуваний іон або ж маскують іони, які заважають його відкриттю, а потім за допомогою характерних реакцій переконуються у присутності визначуваного іона і приблизно («на око») визначають його кількість (дуже багато, багато, мало, сліди).

Кожен із зазначених методів аналізу має свої переваги та недоліки. Так, використання групових реагентів у систематичному аналізі дозволяє розбити складну задачу аналітичного визначення на ряд більш простих задач. Проте, у цьому випадку доводиться мати справу з довготривалими та кропіткими операціями осадження, фільтрування, промивання осадів, їх повторного розчинення і т.д. Дробний аналіз є більш вигідним з цієї точки зору, оскільки дозволяє відкривати іони, минувши операції послідовного відокремлення їх один від одного. Аналіз дробним методом є також легко відтворюваним, тобто його можна повторити кілька разів і точно переконатися у наявності чи відсутності визначуваного іона, тоді як помилки у систематичному ході аналізу можуть бути виправлені тільки після повторного проведення всього ходу аналізу, що потребує багато часу.