
- •Токар а.В., Киприч в.В. Аналітична хімія
- •Тема 1 теоретичні основи аналітичної хімії Рівноваги у розчинах слабких електролітів
- •Сильні електроліти
- •Водневий показник
- •Буферні розчини
- •Гідроліз солей
- •Розчини комплексних сполук
- •Рівноваги у гетерогенних системах
- •Запитання для самоконтролю
- •Розрахунковий практикум 1 Рівновага у гомогенних системах
- •Розв’язування
- •Розв’язування
- •Розв’язування
- •Задачі для самостійного розв’язку
- •Розрахунковий практикум 2 Рівновага у гетерогенних системах
- •Розв’язування
- •Розв’язування
- •Розв’язування
- •Задачі для самостійного розв’язку
- •Тема 2 Якісний хімічний аналіз
- •Аналітична реакція
- •Хімічні реактиви
- •Системи якісного аналізу катіонів
- •Аналітична класифікація аніонів
- •Дробний та систематичний аналіз
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3 Кількісний хімічний аналіз. Гравіметрія
- •Проба, її добір та підготовка до аналізу
- •Гравіметричний аналіз
- •Основні операції гравіметричного аналізу
- •Запитання для самоконтролю
- •Розрахунковий практикум 3 обчислення у гравіметричному аналізі
- •Розв’язування
- •Розв’язування
- •Розв’язування
- •Задачі для самостійного розв’язку
- •Тема 4 титриметричний аналіз
- •Класифікація методів титриметричного аналізу
- •Способи вираження концентрацій розчинів
- •Розчини в титриметричному аналізі
- •Розрахунки в титриметрії
- •Запитання для самоконтролю
- •Розв’язування
- •Задачі для самостійного розв’язку
- •Тема 5 Кислотно-основне титрування
- •Індикатори в кислотно-основному титруванні
- •Характеристики кислотно-основних індикаторів
- •Випадки кислотно-основного титрування
- •Використання методу нейтралізації
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6 Окисно-відновне титрування
- •Класифікація методів оксидиметрії
- •Індикатори в окисно-відновному титруванні
- •Перманганатометрія
- •Йодометрія
- •Дихроматометрія
- •Переваги методів окисно-відновного титрування
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7 Методи комплексонометрії
- •Індикатори хелатометричного титрування
- •Методи хелатометричного титрування
- •Використання комплексонометрії
- •Інші методи
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 8 Фізико-хімічні методи аналізу
- •Електрохімічні методи
- •Оптичні методи
- •Хроматографія
- •Запитання для самоконтролю
- •Короткий термінологічний словник
- •Додатки
- •Список використаної літератури
Індикатори в окисно-відновному титруванні
Індикаторами можуть бути робочі розчини (KMnO4), специфічні індикатори (крохмаль на I2), окисно-відновні індикатори з інтервалом переходу забарвлення 0,95–1,48В. Вимоги до індикаторів у окисно-відновному титруванні: а) різне забарвлення окисненої і відновленої форм; б) стійкість до зовнішніх чинників (повітря, світло, тощо); в) видима зміна забарвлення при невеликій кількості індикатора; г) зміна кольору індикатора повинна збігатися з точкою еквівалентності; д) індикатор повинен реагувати з невеликим надлишком окисника чи відновника та мати вузький інтервал дії.
Перманганатометрія
При перманганатометричному титруванні як титрант використовують розчин KMnO4. В ході титрування малиново-фіолетове забарвлення розчину KMnO4 знебарвлюється, а після досягнення точки еквівалентності перша надлишкова крапля його забарвлює рідину в світло-малиновий колір. При перманганатометричному визначенні індикатори не додають. Основною умовою титрування KMnO4 є сильно кисле середовище, що досягається присутністю H2SO4 для уникнення побічних реакцій:
MnO4– + 5ē + 8H+ = Mn2+ + 4H2O
Перманганатометричне титрування застосовують для визначення не тільки відновників, але й окисників. Відновники визначають прямим титруванням розчинів перманганатом. Окисники визначають методом оберненого титрування: до розчину окисника, який аналізується, доливають надлишок допоміжного розчину відновника з відповідним титром, потім залишок відновника відтитровують розчином KMnO4 і здійснюють розрахунок.
Первинними стандартними речовинами при титруванні KMnO4 є оксалатна кислота (H2C2O4·2H2O) та натрій оксалат (Na2C2O4):
5H2C2O4 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 10CO2 + 2MnSO4 + K2SO4 + 8H2O
Умови реакції – присутність H2SO4 та нагрівання до 80–90°С. Процес є ауто-каталітичним, оскільки каталізатор (іони Mn2+) утворюється в ході самої реакції.
Йодометрія
Йодометрія ґрунтується на реакціях відновлення йоду до йодид-іонів та їх окиснення до йоду за напівреакцією:
I2 + 2ē ↔ 2I–;
I2 та I– надалі між собою утворюють комплексну сполуку за схемою:
I2 + I– ↔ [I3–],
що при взаємодії з розчином крохмалю утворює комплекс включення синьо-фіолетового кольору (крохмаль індикатор). Йод погано розчиняється у воді, тому готують його розчин у KI або використовують додатковий відновник – натрій тіосульфат, який переводить частину I2 у 2I– за рівнянням:
2S2O32– + I2 ↔ S4O62– + 2I–
Оскільки натрій тіосульфат – кристалічна речовина (Na2S2O3·5H2O), тому її використовують для приготування додаткового титранту йодометрії, для стандартизації якого використовують розчин K2Cr2O7. Око людини здатне вловлювати перехід «безбарвний-синій колір» при наявності I3– у концентраціях до 10–5 моль/л, тому йодометрія є дуже точним, універсальним та недорогим методом визначення як окисників, так і відновників і використовується при відсутності дорогого обладнання фізико-хімічних (інструментальних) методів.