Кори-cortices
Корою
називають зовнішню частину стовбурів,
гілок, коренів, дерев і кущів, розташованих
до периферії від камбію. Кору розглядають
у сухому вигляді, визначають колір,
розміри. Зовнішня поверхня кори з бурою
або сірою коркою, звичайно гладенька
або з повздовжними, поперечними зморшками,
іноді з тріщинами. Кора гілок і стовбурів
має округлі або довгасті сочевички.
Внутрішня поверхня кори звичайно
світліша, гладенька або ребриста.
Характер поперечного злому залежить
від внутрішньої будови кори. Якщо в корі
багато луб’яних волокон, злам буде не
рівномірносколотим, при тонких луб’яних
волокнах - злам щетинистий. Якщо волокон
немає - злам зернистий.
Корені-Radices,
Кореневище-Rhizomata,
Цибулина-Bulbi,
Бульби-Tubera,
Бульбоцибулини-Bulbo
tubera.
У
фармацевтичній практиці застосовують
висушені, рідше свіжі підземні
органи багаторічних
рослин. Вони можуть бути цілі, нарізані,
розщеплені вздовж,
вкриті перидермою або очищені.
Макроаналіз
підземних органів.
На сухому матеріалі без попередньої
обробки, відмічають колір поверхні та
внутрішньої частини (обов’язково на
свіжому зламі або зрізі), для визначення
розмірів вимірюють його довжину і
діаметр в найширшому місці. Для розпізнання
типу підземних органів особливо важливе
значення має розміщення провідних
елементів. Для цього зрізають корінь в
поперечнику і розглядають неозброєним
оком або під лупою. Якщо таким способом
не видно провідних елементів, то роблять
товсті поперечні зрізи кальпелем (з
розмоченого матеріалу) і забарвлюють
флороглюцином (реактив на лігнін).
4
