ТЕМА: «Заготівля ЛРС».

План лекції

1. Сировинна база лікарських рослин.

2. Заготівельні організації та їх функції.

3. Раціональне використання природних ресурсів та їх охорона.

4. Основи заготівельного процесу ЛРС. Раціональні прийоми збирання ЛРС.

5. Загальні правила заготівлі ЛРС різних морфологічних груп.

6. Раціональні прийоми збирання ЛРС.

7. Заходи застереження при роботі з отруйними ЛР.

8. Первинна обробка ЛРС перед сушінням.

9. Організація заготівлі в аптеці.

Джерела постачання лікарської рослинної сировини.

1)Дикорослі ресурси України є найбільш тонажним джерелом.

Щорічно в наший країні заготовляють близько 65 000 тон сировини, при цьому доля дикорослих лікарських рослин складає 75% .

Серед них широко поширені види рослини:, які утворюють зарослі (спориш, брусниця), рослини широко поширені, але не утворюють заростей (подорожник великий, звіробій), поодинокі (родіола рожева, цмин пісковий тощо.). Деякі види дикорослих лікарських рослин є єдиним джерелом сировини. Це горицвіт весняний, конвалії, софора, мучниця, брусниця, бобівник трилистий, елеутерокок, аралія маньчжурська, а також дерева і кущі, які культивувати не вигідно.

2)Культивування лікарських рослин.

Серед рослин, які культивуються виділяють такі категорії:

• Рослини, які відомі тільки в культурі і в дикому вигляді ніде не зустрічаються (мак снодійний, м’ята перцева)

• Іноземні рослини (ревень, касія, алое, шавлія, евкаліпт, наперстянка, пол-пала, ортосифон, стефанія, пасифлора)

• Рослини, які зустрічаються в природі, але не здатні задовольнити потребу в них (валеріана лікарська, красавка, вовчуг звичайний, шипшина, женьшень, обліпиха, алтеа лікарська, ромашка аптечна)

• Рослини, які постачаються в харчову промисловість, сільське господарство (насіння льону, гірчиці, мигдаль)

Інтродукція – це введення в культуру дикорослих рослин. Біля 40-50 видів вирощують на полях радгоспів, зональних станцій ( м’ята, шавлія, оман, валеріана, женьшень і т.д.) В нашій країні вирощують рослини батьківщина яких Австралія (пасльон дольчатий), Індія (стефанія гладка ) та інші країни з теплим і вологим кліматом. Щоб така рослина прижилась в новому для них кліматі, ретельно вивчають райони їх походження, біологічні особливості, вимогу до умов зовнішнього середовища.

Лікарські рослини помірного клімату легко переносять низьку температуру і добре розвиваються при температурі 18-20⁰, вологолюбиві, вимогливі до світла.

Теплолюбиві багаторічники (алое, пасльон дольчатий ) вирощують в однорічній культурі. Деякі лікарські рослини розмножуються насінням, а деякі стебловими черешками, діленням кореневищ і клубнів.

Лікарські рослини вирощують в спеціальних сівооборотах (обов’язкове чергування культур).

Культивування має ряд переваг:

а) Використовується сучасна агротехніка вирощування.

б) Врожаї стабільніші і не залежать від примх природи.

в) Праця більш продуктивніша

г) Механізована і швидше проводиться збір і переробка сировини.

д) Запроваджуються селекційні і агрохімічні роботи, завдяки чому одержуються багаті діючими речовинами підвиди, форми і раси.

е) шляхом культивування вдається відновити рідкі і вимираючі види.