1.3. Склад правопорушення і характеристика його елементів

Склад правопорушення — це система ознак протиправної по­ведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності.

Встановлення складу правопорушення є юридичною кваліфікацією скоєного - вельми важливою з правової точки зору логічною операцією, безпосередньо зачіпає долю особистості.

Наявність складу правопорушення є підставою для притягнення винної особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з ознак даного поняття не дає повного складу, а виходить, відпадає законна підстава для порушення справи та притягнення особи до відповідальності..

Кожне правопорушення має такий склад (елементи): суб’єкт,об’єкт, суб’єктивна сторона правопорушення, об’єктивна сторона.

1. Суб'єкт правопорушення — це деліктоспроможна особа, яка скоїла правопорушення. Нею може бути:

а) індивідуальний суб'єкт — фізична особа, що є осудною та досягла певного віку. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Розглядають також приватну особу, службову особу, спеціальний суб'єкт. Осудність фізичної особи характеризується тим, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними;

б) колективний суб'єкт правопорушення, ним може бути юридична особа, державний орган, громадська організація тощо, дії кожного з яких пов'язані з колективним винесенням рішень. [8. 466]

Деліктоздатність — це здатність особи нести юридичну відповідальність. Вона дуже тісно пов’язана із віком особи. У кримінальному праві особа повинна бути осудною, тобто досягти віку з якого наступає відповідальність за конкретний вид злочину. Неосудна ж особа не несе юридичну відповідальності. В цивільному ж праві особа повинна досягти віку повної дієздатності. Тобто, ми бачимо, що вік суб’єкта правопорушення в кримінальному і в цивільному і в інших галузях права де передбачена відповідальність має велике значення.

2. Об’єктом правопорушення є певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Об'єктами правопорушення можуть бути різні матеріальні і духовні цінності, які визначаються об'єктами правовідносин. Це може бути власність, життя, здоров’я людини, державна безпека, порядок управління, честь і гідність особи тощо.

У юридичній літературі розглядають загальний, родовий (видовий) та безпосередній об'єкт.

Загальний об'єкт — це ті суспільні відносини, які охороняються правом і яким правопорушення завдає шкоди.

М. Аблулаев, С. Комаров вважають, що суспільні відносини — це складне явище суспільної дійсності, яке складається із різних елементів, до яких вони відносять: суб'єктів, що є сторонами у цих відносинах; об'єкти, з приводу яких встановлюються ті, що регулюються правом, зв'язки; діяння сторін та правову норму.

Родовий (видовий) об'єкт правопорушення — це певне коло однорідних відносини, яким завдається шкода (напр.: злочини проти життя та здоров'я, свободи і гідності особи).

Безпосередній об'єкт — це конкретні суспільні відносини, проти яких спрямоване одне або кілька правопорушень (напр.: життя, здоров'я, честь, майно тощо).

3. Суб'єктивна сторона правопорушення — це сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне ставлення особи до свого діяння та його наслідків.

Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета. Головним критерієм є вина, під якою розуміють психічне ставлення особи до скоєного.

Види (форми) вини :

1. Умисел:

а) прямий умисел — суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків;

б) непрямий умисел — суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання;

2. Необережність:

а) протиправна самовпевненість — суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони все-таки не виникнуть;

б) протиправна недбалість — суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливість настання свого діяння, не передбачає можливість настання його негативних наслідків, хоча відповідно до рівня свого розвитку мусить це передбачити.

Необережність теж має дві форми — злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.

Злочинна самовпевненість має місце, коли особа передбачає наслідки свого діяння, але легковажно розраховує на запобігання цих наслідків.

Злочинна недбалість має місце, коли особа не передбачає негативних наслідків, але могла і повинна була передбачити.

Мета — це уява особи, котра скоїла правопорушення, щодо бажаного результату, до якого вона прагне.

Мотив — це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи та спонукають її до скоєння правопорушення.

Мотив близько наближається до провини, але це не тотожні категорії. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини.

Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив показує, якими факторами керується особа, скоюючи правопорушення, то мета визначає спрямованість діяння правопорушника, його найближчий результат, тобто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти.

4. Об'єктивна сторона правопорушення

Під об'єктивною стороною правопорушення розуміється сукупність його зовнішніх ознак, відповідають на питання: що, де, коли і як сталося. До таких ознак відноситься наступне:

а) саме реальне вольове дію або бездіяльність (діяння). Людина може мислити як завгодно, але він не може надходити як завгодно. Відповідальність може наступити тільки за дії, а не за думки.

б) протиправність дії або бездіяльності. Дана умова означає, що той чи інший вчинок повинен порушувати певну норму права. Якщо ж цього немає, то навіть об'єктивно небезпечне діяння не може бути визнана протиправною, і, отже, караним;

в) шкідливий результат, збитки, суспільна небезпека. Без таких наслідків вчинок не вважається правопорушенням.

г) прямий причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом. Непряма зв'язок не має значення для кваліфікації злочину і настання відповідальності.

Для більш повної характеристики об'єктивної сторони беруться до уваги і деякі інші факультативні (додаткові) ознаки та умови: місце, час, способи вчинення діяння; групою або поодинці, із застосуванням зброї або інших технічних засобів; систематично, повторно, з особливою жорстокістю і тому подібні обставини. [8. 468]

РОЗДІЛ 2