Список літератури

1. Галилей Г. Избр.труды: В 2-х т.– Т. I . М., 1964. – 640 с.; Т.II. М., 1964. – 572с.

2. Декарт Р. Избранные произведения. – М., 1950. – 710 с.

3. Эйлер Л. Основы динамики точки. – М., Л., 1938.

4. Ломоносов М.В. Полное собрание сочинений. – М., 1951. – Т.2.

5. Маник О.М. Багатофакторний підхід у теоретичному матеріалознавстві. – Чернівці, 1999 – 432с.

6. Нейман І.фон. Математические основы квантовой механики. – М., 1964.

7. Пахомов Б.Я. Становление современной физической картины мира. – М., 1985. – 270 с.

8. Home R.W. The notion of experimental physics in early eighteenth century France // Change and progress in modern science Ed. by Pitts. J.C.–Dordrecht etc., 1985

9. Hooke R. The Posthumous works of Robert Hooke. – L.: Cass, 1971. – XXVIII

10. Lakatos I. Newton’s effect on scientific standards // Lakatos I. The methodology of scientific research programmes: Philos.papers. – Cambridge etc., 1978. – Vol.1

Vovk S.M.

New physics, new perception of reality?

Summary

The phylosophical status of methodology of cognition of classical physics is revealed from multifactor points of view.

© 2005 р. Зарубицький К.Є.

Інститут філософії ім. Григорія Сковороди НАН України, м. Київ

Революція в молекулярній біології і доля цивілізації у світлі філософії мартіна гайдеггера.

Люди загинуть від невміння користуватися

силами природи і від незнання істинного світу

Напис на піраміді фараона Хеопса

Будь-яка революція (у техніці, науці чи соціумі) руйнує існуючий світоустрій, змінюючи сформований баланс між різними сферами життя. Згодом відбувається стабілізація і баланс відновлюється, при цьому названі сфери зазнають більш-менш кардинальних змін. Це можна простежити на прикладах відкриття ділення атомних ядер або соціалістичної революції в Росії - світ зазнав істотних змін, які не завжди йшли на користь людям. Однак залишимо осторонь питання оцінки тієї чи іншої революції. Для нашого міркування більш істотним є те, що в результаті революції в молекулярній біології, чи, як її зараз називають, у геноміці може взагалі не залишитися сфер життя "вище" від бактерій, або ці сфери будуть населені різними химерами, приреченими на вимирання.

Для того, щоб розібратись у ситуації, що склалася у молекулярній біології й обґрунтувати наші побоювання, звернемося до статей з даної теми, написаних хоч і популярно, але з глибоким розумінням проблеми дослідження: це статті у журналі "Человек" директора Інституту білка Російської Академії наук, академіка А.Спіріна [1, с. 5-14], його недавнього співробітника, а нині кореспондента журналу "Огонек" А.Торгашева [2, с. 18-30], і стаття А.Рожена [3, с. 12] у газеті "Зеркало недели".

Отже, всього півстоліття тому почався новий етап розвитку біології, коли була розшифрована молекулярна структура генетичного матеріалу - дезоксирибонуклеїнової кислоти, або ДНК. На молекулярному рівні ДНК - це два скручені у спіраль довкола спільної осі ланцюжки з поєднаних один з одним у певній послідовності чотирьох різних елементів - так званих нуклеотидів. Учені навчилися розшифровувати не тільки структуру ДНК в цілому, а й первинну послідовність нуклеотидів. Ця послідовність строго індивідуальна і специфічна для кожного досить довгого відрізку ДНК, вона є кодовим записом генетичної інформації. Отже, основний ланцюг подій у молекулярній біології може бути представлений послідовністю:

ДНК → РНК → білок [1, с. 5-6].

Протягом тривалого часу ніхто не припускав, що це призведе до якихось практичних наслідків, однак цей час минув. З'явилися машини, здатні прочитувати 1 млн. пар нуклеотидів за тиждень. Відкриваються можливості читання геномів рослин, тварин і людини. Розробляються методи введення потрібних генів у вищі організми. Почалися роботи зі створення штучних хромосом людини.

Фундаментальна наука все більше набуває рис промислового виробництва. За 2004 рік 1200 біотехнологічних компаній заробили 16 млрд. доларів [3, с. 12]. Ми стоїмо на порозі століття біології й повинні задуматися, що нас очікує. Деякі вчені малюють райдужні перспективи: уже сьогодні ми користуємося генноінженерним інсуліном, гормонами, антитілами, розвивається так звана генна терапія, виробляються харчові добавки, готується до широкомасштабного застосування трансгенна картопля й інші культури; завтра з'являться рослини, які виділяють у навколишнє середовище білок, продовжуючи нормально розвиватися; нові види бактерій дозволять відновлювати родючість ґрунту, допоможуть очищати навколишнє природне середовище. Можуть бути створені тварини, які поєднуватимуть у собі особливості різних видів, так звані химери, або змінені поведінкові особливості існуючих видів. Ніяких принципових технічних перешкод для маніпулювання зі статевими й зародковими клітками людини не існує, хоча нині вони юридично й етично заборонені. Теоретично можливе створення біороботів із заздалегідь запрограмованими властивостями. Тут же необхідно згадати й можливість клонування людини.

Однак "за все потрібно платити", і з новими можливостями відкриваються нові небезпеки. А.Спірін відзначає, що "непередбачено виниклі чи такі, що вийшли з-під контролю, чи свідомо виготовлені біологічні (генетичні) агенти, які можуть уражати людей, тварин, рослини, у випадку свідомого їх використання стають біологічною зброєю" [1, с. 10]. Також велика небезпека й негативних соціальних наслідків, пов'язаних з економічним і науково-технічним відставанням і, відповідно, з потраплянням у залежність від "передових" країн Заходу, з перетворенням нашої країни у випробувальний полігон для продукції генної інженерії.

Симптоматична поява у середовищі біологів критичної оцінки чисто прикладного використання досягнень науки, коли вчені не відкривають таємниць, а продукують інформацію в ритмі добре налагодженого механізму. Відкриття плануються й замовляються. Наука, зорієнтована сугубо на прибуток, не вільна. Вчені, які виїхали за рубіж з колишнього СРСР, зауважують, що "американці роблять кар'єру важко, методично, ніби вантажать цеглу" [3, 21]. Де вже отут задуматися про наслідки своїх відкриттів. Пригадуються слова Сталкера з роману Стругацьких, коли він говорить: "Ви хочете, щоб кожен рух душі оплачувався". Суспільство споживання сформувало відповідну науку. У статті "Прощання з понеділком" А.Торгашев доходить висновку, що змінилася мотивація діяльності вчених, які працюють на Заході: "наука перестала займатися важливими для себе питаннями життя і смерті" [3, с. 23].

Масштаб проблеми використання досягнень у галузі молекулярної біології, коли в руках генних інженерів з'явилися гігантські можливості, такий, що співвіднести з ним можна тільки знамениту кантівську тріаду: "що я можу знати?", "що я повинен робити?", "на що я можу сподіватися?". Іншими словами, спроби розвязання даної проблеми повинні розпочинатися у сфері філософії. Нам здається, що в цьому плані може надати істотну допомогу філософія М.Гайдеггера. Такий підхід не повинен відштовхувати представників природознавства. Тут доречно послатися на В.І.Вернадського, який писав, що філософський аналіз вимагає вишколу, що склався тисячоріччями. Він вимагає ерудиції, особливо у широких і всеосяжних природних тілах, наприклад у поняттях реальності, космосу, часу, простору, розуму людини і т. ін. [4, c. 159]. Філософія ж М.Гайдеггера фіксує становище людини як "постав". «Постав» - це характеристика способу існування людини, коли в усіх видах своєї діяльності (практичної, духовно-практичної і теоретичної) вона виявляє себе такою, що ввійшла в коло непотаєного, і кожен вид діяльності є способом розкриття потаємності. Коли людина редукує себе до постачальника «наявного стану», вона сама сприймається тільки як цей стан [5, c. 35]. Отже, відповідь на питання "що я міг би знати?" може бути такою: я можу знати те, що може змінити існуюче, що ставить мене в ситуацію залежності від використання цього нового знання і створює загрозу моєму існуванню.

Але саме там, де наростає небезпека, наводить Гайдеггер слова Гельдерліна, зароджується можливість порятунку [5, с. 61]. Так, при постановці питання про «вищу небезпеку», яка йде від функціонування техніки, виникає тема мистецтва як можливості інтуїтивного-емоційного (за Гайдеггером, споконвічного й неприхованого) прилучення людства до найпростіших, непорушних істин буття у світі. Гайдеггер розкриває принципову відмінність між традиційною технікою як poiesis, яка є частиною physis, і сучасною технікою, сутність якої - у виклику, зверненому до природи. Раніше селянин доглядав за своїм полем, піклувався про нього; сучасна машинна індустрія харчування заміняє природу. У другому випадку селянин-поставлений, у першому - вбудований, тобто перебуває в стані, завдяки якому все існуюче (рослини, комахи, тварини) залишаються тим, чим вони є.

Нова постіндустріальна техніка й технологія є новим способом взаємодії людини з потаємним. Постіндустріальне виробництво зупиняється перед таємницею речей: і людина, і природа тут постають не як продуктивні сили, а як невичерпні елементи невичерпного Універсуму. Всі предмети і засоби праці функціонують, не виходячи зі своєї потаємності, немовби незалежно від суб'єкта: і природа, і виробництво, і людина функціонують, не обмежуючи одне одного, вони - ненасильно співіснують. Цей стан, або цей вид «по-стави» я визначає як «убудованість» - поняття, що характеризує такий спосіб ставлення людини до потаємного, коли виведення з потаємності (суть техніки або «по-став») не означає втрату потаємності, а разом з нею й істинного буття предмета, тобто це універсальне ставлення до предмета, здійснюване за мірками самого предмета, це «зняття сутності техніки» й утвердження сутності людини [6, c. 218]. Справжнє мистецтво (наприклад, дослідження природи людини в романах Ф.М.Достоєвського), справжня педагогіка, медицина, наука, а також постіндустріальна технологія «працюють» з невичерпними предметами, з їх потаємною природою. Утвердження буття іншого (або, іншими словами, любов) - є істинною природою людини і суть убудованості. Тут відкривається можливість єдності всіх способів освоєння світу людиною: мистецтва і науки, науки і релігії; мистецтва і виробництва і т.п., і все це завдяки особливому ладові мислення людини, який Гайдеггер визначає як онтологічний, що відповідає буттю, такий що включає мудрість і поезію, нелогіцистський розум та інтуїцію художника, помножені, на логіку вченого й винахідливість інженера. І, звичайно, особливе місце в такому мисленні належить релігії і вірі, без яких узагалі неможливе розуміння потаємного. Поняття «вбудованості» розкриває принцип єдності всіх сфер життя, як потаємних, так і не потаємних, можливість їхнього ненасильницького співіснування чи Світу.

Поняття Світ може поставати в таких значеннях: Світ як ненасильницьке співіснування (коеволюція) людства і біосфери, етносу й ландшафту, людини й оточуючого її природного середовища; Світ як коеволюція особистості й суспільства (етносу, який включає дану особистість), що забезпечує можливість вільного самовизначення особистості; Світ як коеволюція перетворюючих можливостей, які мають люди, й багатством людської природи, розвитком їхніх морально-естетичних і теоретичних здібностей; Світ як коеволюція різних суспільних систем на основі співробітництва в досягненні спільної мети і спільної справи - стати світом серед інших світів [7, с. 95-131].

Отже, відповідь на питання "Що я повинен робити?" може бути такою: я повинен стати світом серед інший світів, вбудовуючись у існуючі сфери життя.

Можлива ще одна інтерпретація поняття "Світ" як гармонії всіх сфер життя. Коли ми визначаємо ноосферу за допомогою поняття "розум", то продуктивна постановка проблеми про розум як визначальний критерій ставлення до природи і дійсності в цілому та про сфери, на які екстраполюється поняття розуму: чи то сфера соціального життя, чи сфера глобального космічного порядку, чи сфера екології або життя; чи сфера буття духу [8, с. 64-78]. "У тому випадку, якщо розуміння ноосфери пов'язується з людською розумністю, що задає умови розвитку світу, мова йде про деякий ідеал розумності, здійснюваний як який-небудь ідеал; якщо ж розуміння ноосфери пов'язується з деякою надлюдською розумністю природного, космічного чи містичного походження, то розумність тут сприймається як щось об'єктивно більш досконале, ніж просто людська здатність до мислення і до дій на підставі мислення" [8, с. 65]. У цій ситуації свобода людини зводиться до вибору між трьома формами поведінки: по-перше, пасивна позиція стосовно ноосферних процесів; по-друге, покладатись у своїй діяльності на власний розум; по-третє, альтернативної двом першим, виявити таку форму діяльності, що була б реалізацією планів, які задає сам феномен ноосфери [8, с. 66].

Людське існування, екзистенція, за Гайдеггером, є буття часу. Це означає, що час – це я сам як скінченна істота. Тоді скінченність "тут-буття", тобто моя власна смерть як кінець мого існування є онтологічно вихідною і пронизує всі буттєві структури екзистенції [9, с. 329]. Скінченність життя, тобто часу, означає для людини скінченність буття, або Бога, що безглуздо і з чим людина не може погодитись. І, щоб знайти смисл і світ, людина прагне укоренитись у вічності, перебороти обмеженість свого земного життя й здобути духовне безсмертя. Останнє твердження не має потреби в доведенні, тому що воно фіксує смисл будь-якої релігії і будь-якого релігійного світогляду.

Герменевтичний метод Гайдеггера розкриває сутність перед-розуміння, яке є відкритістю "тут-буття" і яке адекватно виражене в стихії мови. Тому актуальним завданням філософії перекладач Гайдеггера В.В.Бібіхін вважає переосмислення метафізики Гайдеггера з позицій вітчизняної традиції і рідної мови. Не можна також не погодитися з його зауваженням, що світ-ціле, світ-злагода залишається першою справою думки, і, разом тим, що вона кудись поділа. не встигнувши помітити, куди і як вона його поділа чи куди подівся цілий світ - той, з яким у своєму дитинстві думка вела бесіду. Думка вже давно встигла стати свідомістю і зі зневагою відіпхнула від себе міф - свій первень" [10, с. 11].

Повертаючись до своїх джерел, думка ставить завдання створення нового образу світу як нового міфу, яким може стати райдужне сяйво усіх сфер, які оточують планету Земля. З погляду біологічної науки, такий стан може розглядатись як гомеостаз, коли кожна зі сфер існує, не викликаючи загибелі суміжних сфер. З погляду етики, гармонія всіх сфер життя може розглядатись як ненасильницьке співіснування і як утвердження буття іншого (або любов). Людина при цьому постає як істота універсальна й тому вільна, тобто істота, яка здатна, втілюючись у кожній зі сфер, залишатися частиною єдиного цілого (Буття). З погляду виробництва, це буде означати перехід до універсально-космічної технології [11, с. 100]. З погляду мистецтва - що краса повинна врятувати світ. Виходячи з цього, ми не станемо формулювати моральні принципи, що обмежують діяльність учених, які займаються молекулярною біологією. Вони краще від нас знають, що це цілий світ і тепер знають спільну мету. Нехай вирішують самі.