6.2. Валютний курс і фактори, що впливають на нього

Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, за допомогою якого суб’єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємозв’язки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом у системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс необхідний для:

• при купівлі та продажі валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

• порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

• при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоекономічних операцій.

Валютний курс можна класифікувати за різними ознаками (рис.2).

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується державними валютними органами.

Після другої світової війни відповідно до Бреттон-Вудської угоди було запроваджено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси

відігравали вирішальну роль до 1976р. Коли вони визначались на основі золотого паритету. Внаслідок краху Бреттон-Вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети було скасовано та встановлено режим плаваючих курсів валют.

Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формулюють на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти - долар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

При змішаному валютному курсі держава вибирає валютний режим з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання [9]. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого “курсового валютного коридору” - встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу.

Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, є поняття реального і номінального валютного курсу.

Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни. Наприклад, номінальний курс гривні до долара США дорівнює 1,0 дол./ 5,41грн.

Визначення номінального валютного курсу співпадає із загальним визначенням самого валютного курсу і встановлюється на валютному ринку. Він використовується у валютних контрактах і є найпростішим і базовим визначенням валютного курсу. Однак для довгострокового прогнозування він не є зручним, оскільки співвідношення вартості іноземних та національних валют змінюється одночасно із зміною загального рівня цін в країні, що є невід’ємною складовою ринкової економіки.

Реальний валютний курс - це номінальний валютний курс, скорегований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта [13].

Для його розрахунку використовується формула:

, (1)

де К_r – реальний валютний курс;

К_n- номінальний валютний курс;

Р¹ – індекс цін зарубіжних країн;

Р – індекс цін своєї країни.

Індекс реального валютного курсу показує його зміну з поправкою на темп інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у своїй країні є вищим від зарубіжного, то реальний валютний курс буде вищим від номінального.

Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції [6].

В реальній економіці існує безліч факторів, що носять економічний, політичний, правовий чи психологічний характер, і прямо або опосередковано впливають на валютний курс національної валюти. Зупинимось тільки на найбільш значних й впливовіших з них.