4.6. Планування навчально-виховної роботи педагогів

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 240 «кален­дарне планування навчального матеріалу здійснюється вчителем безпосе­редньо в навчальних програмах». Лише з викладання предметів, програми котрих не передбачають погодинного поділу навчального матеріалу, вчите­леві доводиться складати календарний план. Його форма може бути такою:

№п/п

Назва теми, розділу, програми

Кількість годин

Термін виконання

Відмітка про виконання

Деякі вчителі практикують тематичне планування — розробку декіль­кох уроків наперед — з теми або підтеми. Хоча цей вид планування не є обов'язковим, проте він може стати в нагоді саме молодим учителям та вчителям малокомплектних шкіл, котрим доводиться нерідко викладати по два-три навчальних предмети. Адже продумування вчителем наперед структури викладання теми або підтеми дає можливість у найкращому 68

Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом варіанті структурувати навчальний матеріал, виділяти блоки ідей, добирати краще співвідношення типів уроків, формувати опорні знання, реалізувати принципи оптимального навантаження тощо. До того ж, у такому підході можна знайти певний резерв економії часу та праці.

Календарно-тематичний план можна складати за такою формою: Необхідні навчальні посібники

Домашнє завдання

На основі календарних (календарно-тематичних) планів учителі роз­робляють поурочні плани, структура й форма яких визначається ними са­мостійно.

Поурочні плани можна складати у вигляді конспекту, тез, таблиць, схем тощо. Форма має бути зручною насамперед для самого педагога. Єдиної, придатної на всі випадки форми поурочного плану та його деталі­зації запропонувати не можна, її немає і бути не може, як не буває одна­кових уроків. У поурочному плані об'єктивно виправданими елементами є дата, номер уроку, тема, мета (освітня, виховна, розвиваюча), обладнання уроку, номери вправ, параграфів, які передбачається опрацювати на уроці та задати учням додому. В ньому відображається макро- й мікроструктура уроку: основні питання змісту навчального матеріалу, форми, методи й прийоми його опрацювання, навчальні засоби та інші компоненти на­вчального процесу, які істотно впливають на досягнення мети уроку.

Останнім часом частина вчителів успішно використовує схему поуроч­ного плану, рекомендовану В. О. Онищуком, в основу якої покладено роз­роблену ним структуру планів уроків, класифікованих за основною ди­дактичною (навчальною, розвиваючою) метою уроків. Запропонована й обґрунтована автором схема поурочного плану не викликає заперечень у вчителів, однак вона, як і будь-яка інша, не може бути визнана за опти­мальну для всього навчально-виховного процесу сучасної школи [7].

Шкільна практика підтверджує доцільність нового підходу до поуроч­ного планування в тій частині, що досвідчені вчителі з дозволу шкільної адміністрації можуть користуватися поурочними планами, складеними в попередні роки (за умовою, що використовуються незмінні навчальні програми та підручники), вносячи в разі потреби відповідні доповнення й корективи.

Нерідко один учитель викладає два-три навчальних предмети (зокре­ма, це стосується вчителів малокомплектних шкіл). При складанні по­урочних планів за таких обставин варто враховувати, насамперед, що:

• важливим резервом удосконалення навчання є систематичне викори­стання підручника й навчальної книги для організації самостійної пі­знавальної діяльності учнів на всіх етапах уроку й під час виконання домашніх завдань;

• одне з основних завдань уроку — формування умінь і навичок загальнонаукового характеру (формувати навички осмисленого читання, письма, конспектування, обчислювальні навички, виділяти основну думку, складати план тощо).

Останнім часом все більшого поширення набувають так звані нестан­дартні уроки, зокрема міжпредметні, інтегровані уроки, уроки з комп'ю­терним забезпеченням тощо.