Питання для обговорення

1. Що таке інформація, які види інформації ви знаєте?

2. Які джерела інформації вам відомі?

3. Назвіть основні принципи бібліографічного та електронного пошуку.

4. Які ви знаєте правила побудови інформативної записки?

5. Якими є основні вимоги до аналізу інформації, висновків та рекомен­дацій, поданих у звіті?

6. Як правильно скласти та оформити наукову доповідь, тези статті, науковий звіт.

7. Яка різниця між первинними та вторинними науковими документами?

8. Назвіть носіїв первинної і вторинної інформації.

9. Що таке ретроспективна бібліографія?

10. Яка різниця у складанні аналітичної і інформаційної записки?

Ключові терміни і поняття

Інформація - це сукупність відомостей про об'єкт та предмет дослідження.

Документ у науці - це матеріальний об'єкт з інформацією про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людей, яка закріплена створеним людиною способом передачі та збе­рігання у часі і просторі.

Інформаційні ресурси - сукупності інформаційних матеріалів-документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових звітів, електронних записів(баз даних).

Стандарти - нормативно-технічні документи, в яких встановле­но комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затвер­джений компетентними органами.

УДК - міжнародна універсальна система, яка дозволяє деталь­но представити зміст документальних фондів, забезпечити оператив­ний пошук інформації, має можливість свого розвитку і самовдоско­налення. Вона складається із основної і допоміжної таблиць. Основ­на таблиця містить поняття і відповідні їм індекси, за допомогою яких систематизують знання людства.

Банк даних — певна сукупність програмних, організаційних, тех­нічних засобів призначених для централізованого накопичення та багатоцільового використання інформації, яка систематизована і сконцентрована в певному місті (у пам'яті ЕОМ, бібліотеці, катало­гах , картотеці). Його ядром є база даних.

База даних - іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері. Функціонування цієї бази забезпечується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають назву системи управління базою даних.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. УДК та ББК - їх можливості і побудова.

2. Пошук та накопичення наукової інформації.

3. Види та джерела наукової інформації.

4. Формування інформаційної бази дослідження.

5. Пошук інформації у мережі Інтернет.

6. Бібліографічний пошук інформації та його особливості.

7. Каталоги та їх види: абетковий, систематичних, предметний.

Бібліографічний список

Обов’язкова література: (1), (2), (3).

Семінарське заняття № 2

Тема 11: Підготовка рукопису наукової праці та його складові.

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• поняття композиції, рубрикації наукової роботи;

• основні прийоми викладання наукової роботи;

• особливості стилю і мови наукової роботи, етичні проблеми науки.

План

1. Композиція наукової роботи.

2. Рубрикація наукового тексту.

3. Прийоми викладання наукових матеріалів.

4. Мова і стиль наукової роботи. Етика вченого.

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше та друге питання необхідно запам’ятати, що основними структурними елементами кожного наукового доку­мента є аспектація, рубрикація і композиція.

Аспектація наукового документа відображає логіку наукового дослідження, схему його змісту. Коректно зроблена аспектація дозволяє знайти найкраще ком­позиційне рішення. Композиція — це послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити правильну рубрикацію наукового документа.

Під рубрикацією розуміють поділ наукового документа на окремі логічно підпорядковані частини (розділи, глави, параграфи), які найкраще відображають логіку побудови конкретного наукового дослі­дження. Кожна частина наукового документа має короткий, але інформативний заголовок, який відображає її зміст. За наявності ма­тематичної і цифрової інформації слід дотримуватись певних правил. Основна вимога щодо ілюстративного матеріалу є його науковість і достовірність.

Основними елементами композиції наукової праці є: титульний лист, зміст (план роботи), вступ, розділи (глави) основної частини, висновки, список використаних джерел і літератури і додатки. До складу науково-довідкового апарату може входити – список скорочень. У вступі визначається актуальність теми, її наукове й практичне значення. Історіографія теми включає: характеристику літератури в хронологічній послідовності видань чи робіт за проблемно-хронологічним принципом – з урахуванням того, що містить робота для висвітлення даної теми. При вивченні літератури потрібно визначити, що дає дана робота для вивчення поставленої проблеми, звернути увагу, на які джерела спирається названий автор, дати загальну оцінку монографії (статті), її достоїнств і недоліків. Не допускається підмінювати критичний аналіз дослідницької літератури її перерахуванням. Потім формулюється мета й задачі роботи, визначаються її хронологічні рамки, дається огляд джерел по темі (спочатку опублікованих, потім неопублікованих).

У науковому добутку рубрикація повинна відбивати логіку наукового дослідження. Найпростішою рубрикою є абзац (відступ вправо на початку першого рядка кожної частини тексту); абзац указує на перехід від однієї думки чи теми до іншої.

Абзацне членування тексту може сполучатися з нумерацією – числовим чи літерним позначенням послідовності розташування частини тексту.

Розглядаючи третє питання слід мати на увазі, що найважливішими сторонами форми тексту є:.композиційна (побудова літературного твору, що поєднує всі його «лементи в єдине ціле); рубрикаційна (розподіл тексту на структурні .одиниці, частини, розділи, глави, параграфи); логічна (відповідність міркувань, висновків і визначень автора нормам логічно правильно­го мислення); мовностилістична, графічна (якість таблиць і ілюст­рацій). У таблицях цифровий і текстовий матеріал групується в стов­пчики, відмежовані один від одного вертикальними і горизонталь­ними лінійками. Ілюстрація є зображенням, що служить поясненням або доповненням до якого-небудь тексту. У видавництвах «Наука», «Освіта» прийнято, що на один авторський аркуш може бути пред­ставлено в науковій літературі 5...8 ілюстрацій, у виробничо-технічній - 8...10, у навчальній і популярній - 5...12. Посилання на ілюстра­цію розміщають у тексті за згадуванням предмета, що став об'єктом зображення, наприклад: мал. 36. Повторні посилання на ілюстрації супроводжуються скороченим словом див. (див. мал. 36). Можуть бути посилання на частину ілюстрації, позначену літерою, наприк­лад: мал. 406.

При редагуванні тексту слід звертати увагу на мовно-стилістичну його сторону, тобто на правильність побудови фраз і граматичних зворотів, на доцільність використання тих чи інших слів. При цьому корисно знати основні прийоми аналізу рукопису, що дозволяють усувати типові помилки мови і стилю. Поширена помилка — вжи­вання необов'язкових, зайвих слів. Багатослівність завжди затемнює основну думку автора, послаблює дієвість друкованої праці, робить її менш доступною для читача. Тому слова, вживання яких не знахо­дить виправдання, повинні бути віднесені до зайвих.

При підготовці до четвертого питання необхідно показати, що культура мови - один із найважливіших показників культури науковця. Характерною особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, наявність обґрунтувань, доведень істини і основних висновків. Науковий текст має бути цілеспрямованим і практичним, емоційні мовні елементи майже виключаються.