Ключові терміни та поняття

Аргументування — це логічний процес, суть якого полягає в тому, щоб довести істинність власних суджень (того, що хочемо довести, тези доказу) за допомогою інших суджень (тобто аргументів, доказів).

Аргументація - раціональний спосіб переконання шляхом обґрунтування та оцінювання доводів на захист певної тези

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте структуру і основні функції теорії?

2. Що таке аналогія? Які ви знаєте види аналогії?

3. Проаналізуйте роль аналогії в науці. Які ви знаєте способи доведення гіпотез.

4. Що таке гіпотеза?

5. Які ви знаєте складові доведення?

6. Що називається тезою?

7. Що називається судженням?

8. Що називається демонстрацією?

9. Назвіть базові закони логіки.

10. Дайте класифікаційну характеристику умовиводів, що використовуються у наукових дослідженнях.

11. Розкрийте сутність та основні правила аргументації. Покажіть правила та помилки в аргументації наукових досліджень.

Теми для підготовки доповідей і рефератів

1. Характер вченого і наукове дослідження.

2. Закони науки.

3. Наукова теорія.Аналогія, види аналогій.

4. Гіпотеза.

5. Аргументація та доведення.

6. Теза, її особливості.

Бібліографічний список

Основна література: (1); (3); (4); (5).

Додаткова література: (9); (15); (20); (25).

Тема 7-13: Структура і зміст етапів дослідницької роботи студентів. Інформаційне забезпечення наукової роботи. Методика наукової роботи. Технологія роботи над науковим текстом. Психологія наукової творчості. Процес підготовки рукопису наукової праці. Оформлення наукової роботи і передача інформації. Організація наукових досліджень в Україні. Правові основи в сфері науки і науково-технічної діяльності.

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• етапи наукового дослідження;

• технологію роботи над науковими текстами.

• психологію наукової творчості.

План

1. Структура і зміст етапів дослідницької роботи студентів.

2. Методика наукової роботи.

3. Технологія роботи над науковим текстом.

4. Психологія наукової творчості.

Методичні рекомендації

При вивченні першого питання важливо дати характеристику етапам наукового дослідження. Наукове дослідження - це складний і багатогранний процес, у якому поєднуються організаційні, технічні, економічні, правові і психологічні аспекти. Дослідження різняться за цільовим призначенням, джерелами фінансування і термінами проведення, вони потребують різного технічного, програмного, інформаційного і методичного забезпечення.

Увесь процес дослідження - від творчого задуму до оформ­лення наукового результату - умовно можна розбити на п'ять послідовних етапів:

1. Визначення мети, об'єкта і предмета дослідження

2. Інформаційне забезпечення

3. Методичне та програмне забезпечення

4. Аналіз даних

5. Формування висновків та пропозицій.

Дайте характеристику кожному з етапів.

При вивченні другого питання студенту потрібно чітко усвідомити, що будь-яка наукова праця потребує наявності плану її здійснення. З урахуванням специфіки творчого процесу такий план повинний передбачати усе, що можна заздалегідь передбачити. Звичайно, у науці можливі і випадкові відкриття, але не можна будувати наукове дослідження, орієнтуючись на випадковість. Тільки планове дослідження дозволяє надійно крок за кроком пізнавати нові об'єктивні закономірності у всій навколишній дійсності.

Планування роботи починається із складання робочого плану, який являє собою наочну схему, що починається. Такий план використовується на перших стадіях роботи, дозволяючи ескізно представити досліджувану проблему в різних варіантах, що істотно полегшує науковому керівнику оцінку загальної композиції і рубрикації майбутньої дисертації.

Робочий план розробляється при особистій участі наукового керівника і починається з розробки теми, тобто задуму передбачуваного наукового дослідження. Можливо, що в основу такого передчуття, так і попередньо розробленої версії (тобто повідомлення чого-небудь з метою попереднього пояснення). Але навіть і така постановка дозволить систематизувати й упорядковувати всю наступну роботу.

Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:

Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учебное пособие. – Киев, 2001. С. 1 – 15.

При вивченні третього питання слід виходити з того, що вивчення матеріалу як форма наукової роботи пов'язана з метою вченого. В цьому плані треба розуміти, що формою здійснення і розвитку науки є наукове дослідження, тобто вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних чинників, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримати переконливо доведені і корисні для науки і практики рішення з максимальним ефектом. Мета наукового дослідження: визначення конкретного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених в наці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з подальшим ефектом. Важливими складовими, що забезпечують ефективність проведення будь-якого наукового дослідження, є чітке формулювання, мети і задач виконання. На початковому етапі, шляхом критичного аналізу і порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовується актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. При цьому висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити — сутність проблеми або наукового завдання. Далі необхідно коротко викласти зв'язок вибраного напрямку з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими (або) державними планами і програмами. Важливо зазначити номер державної реєстрації науково-дослідної роботи, який , є базовим для підготовки і подання до друку (доповіді) результатів проведеної наукової роботи. Особливу увагу заслуговує визначення ролі автора роботи у процесі її виконання. У науковій роботі обов'язково формулюють мету роботи, а також задачі, які ..необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета І задачі формулюються лаконічно, без зайвих слів. Наприклад, не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу співвідносяться між собою, як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага науковця, оскільки предмет дослідження визначає тему наукового дослідження, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

У кожній науковій роботі обов'язково необхідно навести перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко і змістовно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу переконатися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається короткою анотацією нових наукових положень (рішень), запропонованих автором роботи особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (впер­ше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток). Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його ос­новну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних подробиць і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутності і новизни положення із на­писаного виявити неможливо. При викладенні загальної характери­стики роботи не слід формулювати наукові положення у вигляді анотацій. Зауважимо, що описання нових прикладних (практичних) результатів, які отримані у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і таке інше також не може бути віднесеним до загальної характеристики роботи. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку науковця.

В науковій роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що прикладне значення — відомості про практичне застосування даних результатів або рекомендації щодо їх використання.. Апробація результатів наукової роботи впроваджується на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, де оприлюднювалися результати досліджень.

Основою розробки наукового дослідження є методологія, тобто сукупність методів, способів, прийомів і їх певна послідовність, прийнята при розробці наукового дослідження. Зрештою методологія це схема, план рішення поставленої науково-дослідної задачі. Науковий процес базується на певних методологічних засадах - концепціях і теоріях, що лежать в основі дослідження. Загальна стратегія пізнання, система наукових принципів методів дослідження, які забезпечують досягнення кінцевого результату, називається методологією. Розвиток методології пов'язаний з розвитком науково-теоретичного мислення і пізнання в цілому. Для кожної епохи характерна своя парадигма мислення, тобто сукупність неявно заданих регулятивних принципів, переконань, цінностей і технічних засобів. Вони втілюються у підручниках і наукових працях, забезпечують існування наукових традицій, визначають коло проблем, методологію і методи їх розв'язання у кожній галузі науки. Розвиток науки характеризується зміною парадигм, методів, стереотипів мислення. Для суб'єкта пізнання парадигма слугує своєрідним фільтром, який коригує, деформує і формує образ об'єкта дослідження Важливу роль в науковому дослідженні грають виникаючі при розв'язанні наукових проблем пізнавальні задачі, найбільший інтерес з яких представляють емпіричні і теоретичні. Додаткову інформацію з цього питання можна отримати у підручниках:

1. Герасимов І.Г. Наукові дослідження. – М.: “Думка”, 1990, – 215 с. С. 117.

2. Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учебное пособие. – Киев, 2001. С. 15 – 20.