3. Продовження бесіди.
Для опанування технікою петриківського розпису необхідно оволодіти чотирма типами мазка, традиційні назви яких – «гребінчик», зернятко», «горішок» і «перехідний мазок».
«Гребінчик» - мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і закінчують «тоненьким вусиком», який передають за допомогою легкого дотику кінчика пензля. Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець. (Демонструю зображення мазка)
«Зернятко» - мазок, який накладається переходом від найлегшого дотику до найбільшого натискання. Коли такі мазки покладено по обидва боки стеблини вістрями назовні, зображення нагадує колосок. (Демонструю накладання мазків – «зернятко»)
«Горішок» - утворюється двома мазками, вигнутими пів лунками й поставленими один проти одного. (Демонструю зображення мазків – «горішок»)
«Перехідний мазок» - накладається одним пензлем, але двома фарбами. При цьому сухий пензель вмочують в одну фарбу (наприклад, у червону), а потім в іншу (наприклад, у синю). На папері залишається слід від червоної фарби, який плавно переходить у синій. (Демонструю «перехідний мазок».)
4. Перегляд таблиці із зображенням елементів розпису.
5. Послідовність виконання композиції вчителем.
ІІІ. Фізкультхвилинка.
Раз, два! Всі вставайте - П’ять, шість! Засміялись,
Будемо відпочивати. Кілька разів понахилялись.
Три, чотири! Присідаймо, Сім, вісім! Час настав
Швидко втому проганяймо. Повернутися до справ.
6. Самостійна робота учнів.
ІV. Підсумок уроку.
Перегляд дитячих малюнків.
Виставка робіт.
Урок 22 Прикрасимо посуд. Розпис тарелі. «Летіла зозуля з яру на долину»
Мета: Ознайомити дітей з народним глиняним посудом в Україні; із традиційним видом українського декоративно-прикладного мистецтва – петриківським розписом; закріпити поняття про ритм і симетрію; розвивати відчуття кольорової гармонії, зорово-рухової координації, уяви та фантазії при створенні декоративної композиції в крузі; удосконалювати навички роботи з фарбами; виховувати любов до творів декоративно-прикладного мистецтва.
Обладнання: Репродукції творів майстрів декоративно-прикладного мистецтва, декоративні тарелі, вироби дітей, таблиці; малюнки із зображенням декоративних розписів на предметах домашнього вжитку – В.Гуз «Таріль, баклага», В.Глушко «Півень у квітках», гуаш, пензель.
Хід уроку
І.Організаційна частина.
Повідомлення теми і завдань уроку.
На минулому уроці ми прикрашали візерунком хату. А сьогодні подбаємо, аби в гарній хаті і посуд був гарний. У цьому нам допоможуть українські народні майстри, що виробляють глиняний посуд.
ІІ. Робота над темою уроку.
Перегляд демонстраційного матеріалу.
Вступна бесіда.
Людина завжди жила серед природи, вчилася в неї, наслідувала її і копіювала кращі зразки, які потім використовувала у повсякденному житті.
Ще з сивої давнини навчилася вона складати прості візерунки з умовних знаків-символів, якими висловлювала ставлення до навколишнього світу.
Кожен з нас щось означав. Так, пряма горизонтальна лінія означала землю, хвиляста горизонтальна – воду, вертикальна хвиляста – дощ, трикутник – гори. Сонце і місяць зображували у вигляді кола. Дерева з розлогим гіллям символізували родючість землі, а трави, квіти, кущі вважались волоссям землі. Птахи сприймалися посланцями сонця, символом щастя й родючості, тепла і світла; вони віщували настання весни, уособлювали врожай, багатство. Образ матері-землі символізувала жіноча фігура – Берегиня.
Окремі знаки символи, що їх наносили на будівлі, предмети побуту і одяг, мали охороняти, захищати житло, худобу і людей від злої сили, незрозумілих природних явищ і приносити щастя, тому й називали їх оберегами.
Прадавніми духовними захисниками українців були вишивана сорочка, плахта, тканий пояс, рушник, ліжник, килим, доріжка, писанка, різні орнаменти на глиняному посуді.
Демонстрування предметів декоративно-прикладного мистецтва (з коментарем вчителя)
Продовження бесіди.
Прадавні українські орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними заклинаннями, вважалися охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами. Ці знаки наші прабабусі вишивали на сорочках, аби злі духи не заволоділи людиною, її тілом. Вишивалися вони і на довгих рушниках, що розвішувалися над вікнами та дверима житла – аби нечиста сила не проскочила до хати, малювалися на посуді – аби була в ньому здорова їжа й вода.
Перегляд демонстративного матеріалу (з коментарем вчителя).
Продовження бесіди.
Часто майстри декоративно-прикладного мистецтва у своїх виробах зображували зозулю. Зозуля, зозулечка, зозулечка – ненька, матінка, голубка.
Ніколи про зозулю на Україні злого не кажуть, ніколи її не уособлюють з жінкою, що кидає власних дітей. Навпаки, в нашого народу ця птаха – символ добра.
Споконвіків українські дівчата випрохували щастя у зозулі. Не так випрохували, як ворожили на долю.
Зозуле рябенька,
Пташино маленька,
Закуй мені по звичаю,
Доки жити в світі маю?
Народні прикмети кажуть: «Як зозуля закує на голий ліс, то буде нещасливий рік і на людей, і на худобу»; «Як хто вперше, почувши зозулю, має гроші в кишені, то матиме їх цілий рік». Коли так шанує наш народ зозулю у піснях, у своїх звичаях, то не дивно, що й на українських вишиванках, декоративних тарелях та інших виробах часто зустрічаємо зозулю, нашу долю-оберіг. Бачимо орнамент із зозулею і над весільним столом.
П
ерегляд
репродукцій творів майстрів
декоративно-прикладного мистецтва
(з
коментарем вчителя).
Словникова робота.
Візерунок – узор, який має довільну композицію.
9. Практична діяльність учителя та учнів.
В основі петриківського розпису лежать прийоми вільного живописного малювання пензлем. Спочатку намалюйте коло. Намалюйте голову,тулуб і хвіст пташки. Окремо виконайте зображення пелюстки майбутніх квіток, стебла та листя. Спробуйте скористатися різними типами мазків – «гребінчиком», «зернятком», «перехідним мазком», «горішком»
ІІІ. Фізкультхвилинка.
Зозулі летіли,
На лужку зеленім сіли.
Піднялися, полетіли
І за парти тихо сіли.
10. Самостійна робота учнів.
ІV. Підсумок уроку.
Виставка та аналіз малюнків.