3.Дефекти керамічних виробів.

При оцінюванні якості керамічних побутових товарів приділяють особливу увагу наявності, розмірам, місцезнаходженню та кількості тих чи інших дефектів, а також їх впливу на санітарно-гігієнічні, механічні і термічні

19

властивості виробів. Ці дефекти прийнято ділити на дві групи: дефекти черепка і глазурі та дефекти декорування.

До дефектів черепка і глазурі належать дефекти, які псують зовнішній вигляд виробів або впливають негативно на їх властивості:

деформація, зміщення приставних деталей, "підрив" приставних деталей, тріщина, засмічення, накол, натік, плішини, збірка глазурі, цек, мушка, вигарка, виплавка, прищ, пузир, задувка, вибоїна та ін.

Деформація — це відхилення від заданої форми і розмірів виробу чи окремих його ділянок. Утворюється в результаті похилого установлення виробу в процесі випалювання, порушення режиму сушки чи випалювання. Величина деформації визначається в міліметрах.

Зміщення приставних деталей — відхилення приставних деталей від заданого місця приставки, яке вимірюється кутом відхилення в градусах.

"Підрив" приставних деталей — це тріщина, яка виникає в місці приклеювання деталей (ручок, носиків). Цей дефект утворюється внаслідок нерівномірної сушки чи охолодження, після випалювання, а також неоднакової усадки приставної деталі і корпусу виробу. "Підрив" допускається у виробах, крім чайників, якщо він не порушує механічну міцність скріплення деталей з корпусом.

Тріщина утворюється при неоднаковій вологості окремих ділянок виробу чи порушенні температурного режиму при сушці та випалюванні.

Засмічення — це гладкі чи шерехаті підвищення, які утворені сторонніми включеннями, що прилипли до поверхні черепка чи глазурі. Воно буває підглазурним і надглазурним. Але частіше зустрічається підглазурне засмічення внаслідок попадання часточок шамоту від капселя етажерок та інших сторонніх домішок в процесі випалювання, яке необхідно видалити шліфуванням чи поліруванням. Це впливає на естетичні та гігієнічні властивості виробу.

Накол — невеликі точечки заглиблення на поверхні глазурі, які утворюються внаслідок запізнілого виділення з шару глазурі пузирків повітря чи сажистого вуглецю. Наколи понижують блиск, погіршують гігієнічні властивості виробів.

Натік глазурі— місцеве потовщення глазурі, яке супроводжується зміною її відтінку. Утворюється цей дефект внаслідок використання більш легкоплавкої глазурі, ніж необхідно для певної температури випалювання або недбалого глазурування. Як правило, натіки глазурі утворюються внизу виробу, внаслідок чого зверху глазур буде мати недостатню товщину.

Плішина глазурі— це відсутність глазурі на деяких ділянках виробу, які повинні бути глазуровані. Причиною цього дефекту є неакуратне поводження з виробами перед глазуруванням (погане очищення від пилу, захват жирними руками і т.п.), що перешкоджає контакту глазурі з черепком та її закріпленню. Плішина погіршує Збірка глазурі відбувається в місцях розривів, що виникають на її поверхні. Ці розриви є результатом високого поверхневого натягування, яке послаблює змочувальну

20

здатність глазурі. Причиною збірки глазурі може бути неправильно підібраний хімічний склад глазурі.

Цек — це сітка волосяних тріщин глазурного шару, яка утворюється внаслідок невідповідності коефіцієнтів термічного розширення глазурі і

черепка, недостатньої еластичності і механічної міцності глазурі при розтягуванні. Цек — грубий дефект, який не допускається у виробах будь-якого сорту.

Мушка — невеликі точки темно-сірого, коричневого чи чорного кольору на поверхні виробу. Утворюється при наявності в масі домішок заліза, піриту, чорної слюди та ін. Це досить поширений дефект керамічних виробів.

Вигарка — поверхневе заглиблення брудно-зеленого кольору на покритій глазурою поверхні виробу, яке утворюється в результаті попадання крихт гіпсу із форми на вироби.

Виплавка — невелика пляма темно-коричневого кольору, яка утворюється внаслідок попадання в масу вільних оксидів заліза, титану, а також металевих пилинок від тертя апаратури.

Прищ і пузир виникають в результаті запізнілого виділення газів з черепка під час його випалювання. Пузир відрізняється від прища дещо більшими розмірами та всередині має значну порожнину.

Задувка — це плями зеленуватого коричневого та чорного кольорів, які виникли у зв'язку з попаданням золи через тріщини капселя, що є слідами приплавлених продуктів згорання палива.

Вибоїна (відколювання), щербини краю, ніжки чи корпусу утворюються внаслідок ударів при необережному поводженні з виробом. Глазуровані механічні пошкодження в установлених межах допускаються у виробах, а неглазуровані є недопустимими.

У фаянсових виробах зустрічаються дефекти, які характерні лише їм: сухість глазурі, "летілий" край, зліпиш, сліди від полозків, гребінок, касет і хрестиків.

Сухість глазурі — дефект, який виникає по краю виробів, у вигляді шерехуватої поверхні у зв'язку з недостатньою товщиною глазурного шару. Причиною появи цього дефекту є застосування дуже легкоплавкої глазурі чи різке підвищення температури политого випалювання. В місцях наявності сухості глазурі вироби легко забруднюються і псують їх зовнішній вигляд.

"Летілий" край — відколювання глазурі по краю виробу, утворені в результаті фізичних змін у зв'язку з різницею коефіцієнтів термічного розширення глазурі і черепка. Це грубий дефект, який є недопустимим у виробах.

Зліпиш— це сліди від стикання випалюваних виробів. В І сорті не допускається.

Дефектами декорування керамічних виробів є: розрив декору, подряпини на малюнку, недопалення і перепалення фарб, матовість декору,

21

різновідтінковість, розшарування фарби, нечіткість контурів декорування, забруднення фарбами, золотом і т.д. Всі ці дефекти впливають негативно на зовнішній вигляд виробів та знижують їх естетичні властивості.

Основною причиною їх появи на керамічних виробах є порушення режиму муфельного випалювання (перепалення, недопалення, матовість, різновідтінковість та ін.) і, крім того, результат поводження з виробами при їх декоруванні (забруднення, зриви деколі, розрив декору, подряпини на рисунках). Ці дефекти, як правило, у виробах І сорту є недопустимі.