Контрольні питання

1. Що таке силікати та їх специфічні властивості?

2. Класифікація силікатів за певними ознаками.

3. Які вироби належать до скляних побутових товарів?

4. Що таке скло та його загальна формула?

5. Вплив хімічного складу скла на його споживні властивості.

6. Що таке крихкість скла та методи її зниження?

7. Які показники оптичних властивостей скла?

8. В чому проявляється процес корозії скла?

9. Які дефекти належать до дефектів скломаси?

10. Вплив дефектів свиль і шлір на якість виробів.

11. Специфічні дефекти пресовиних виробів.

12. Вплив дефектів обробки і формування на якість скловиробів.

Тема: керамічні побутові товари план

1.ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА КЕРАМІКИ

2.ПРИРОДНІ ВЛАСТИВОСТІ КЕРАМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ.

3.ДЕФЕКТИ КЕРАМІЧНИХ ВИРОБІВ.

4.ВИРОБНИКИ КЕРАМІЧНИХ ВИРОБІВ В УКРАЇНІ.

1.Історичні аспекти виробництва кераміки

Керамічні товари — це вироби, які виготовлені із глиняних матеріалів з мінеральними добавками або без них шляхом формування і наступного випалювання. Слово "кераміка"

13

походить від грецького слова "керамікос" — гончарне мистецтво, похідного від "керамос" — глина. Глина, як матеріал для виготовлення виробів домашнього використання, була відома людині з глибокої давнини. Кераміка — самий стародавній штучний матеріал, який винайшло людство. Протягом тисячоліть були одержані сотні видів кераміки і десятки із них випускаються сьогодні. При всій різноманітності керамічних матеріалів їх об'єднують загальні властивості — твердість, термостійкість та крихкість. Розповсюдження кераміки зіграло величезну роль в історії людства. Керамічні вироби були знайдені в розкопках, вони виготовлені близько 15 тис. років до н.е., а в Єгипті — за 5 тис. років до н.е. З Єгипту це виробництво перейшло спочатку в Грецію, а потім — в Італію. Особливо славилась пориста кераміка, яка вироблялась в італійському місті Фаенца, ця кераміка отримала назву фаянс. Пористі керамічні вироби з природним забарвленням, покриті глухою поливою, що виготовлялась в XV ст. на острові Майорка, називали майоліковими. Батьківщиною фарфорових виробів є Китай епохи Цзинь (265 — 316 рр.)

Назва фарфору походить від арабського слова рпагрпоигі, що значить "імператорський". Португальці назвали його роггеїіап за схожість з блискучою внутрішньою поверхнею морської раковини.

Перші відомості про фарфор європейці одержали в XI ст., а з кінця XIII ст. китайський фарфор став вивозитись на європейський ринок. В XVII — XVIII ст. в Німеччині і Австрії були відкриті підприємства по виробництву фарфору та фаянсу, які існують і сьогодні.

В XVIII ст. відбулася визначна подія керамічного виробництва — винахід російського фарфору на основі натуральних розробок Д.І. Виноградова. Фарфор, одержаний за рецептом Д.І. Виноградова, не поступався своєю якістю кращим на той час китайському, саксонському і віденському фарфору. В Росії з'являється перший фарфоровий завод в 1744 р. під Петербургом (нині Ленінградський фарфоровий завод ім. Ломоносова), другий фарфоровий завод — в 1766 р. в с. Вербилки (нині Дмитровський фарфоровий завод), а потім з'явилися фарфорові заводи в Україні — Баранівський, Коростенський, Городницький, Довбишський та ін.

Значного розвитку досягло виробництво кераміки в Київській Русі, де застосували гончарний круг та кольорову глазур для виготовлення посуду. З XVI ст. з'явилися різноманітні види техніки підглазурного розпису та використання свинцевих полив, що призвело до створення народної майоліки в Україні. На основі багатовікової творчості міських і сільських майстрів України утворились центри художньої кераміки, сформувались самобутні школи декоративного розпису. На початку XX ст. в Україні існувало понад 700 центрів гончарства. Необхідно зазначити, що склад білої емалевої поливи був відомий у Київській Русі раніше, ніж в інших європейських країнах.

Художні вироби з фарфору — декоративний посуд і скульптура, сувеніри — випускають фарфорові заводи України: Баранівський, Коростенський, Полтавський, Городницький, Сумський, Київський та ін. На майолікових заводах у Василькові,

14

Опошні, Львові, Косові тощо удосконалюється та розвивається народна кераміка України Сучасні українські майстри кераміки, враховуючи традиції минулого, створюють вироби, які формами, фарбами, орнаментами вносять творче різноманіття в побут і культуру українського народу. Крупними фаянсовими заводами в Україні є Будянський та Кам'яно-Бродський, які виробляють фаянсовий посуд та художньо-декоративні вироби.

В Україну на даний час ввозяться також керамічні вироби з Англії, Німеччини, Франції, Японії, Китаю, Чехії та інших країн, які становлять конкуренцію виробам вітчизняного виробництва. Тому необхідність технічного переоснащення фарфоро-фаянсової промисловості України є передумовою конкурентоспроможності керамічних виробів як на внутрішньому, так і на світовому ринках.