
- •17) Роль оон в процесі деколонізації
- •18) Ядерний чинник у відносинах срср і сша
- •Перші успіхи у справі обмеження гонки озброєнь
- •19) Візит р.Ніксона до срср і підписання Договору про обмеження систем про і тимчасова угода осо-1
- •20) Утворення Європейського економічного співтовариства
- •21) «Нова східна політика» фрн
- •22) Курс Франції на розрядку та співробітництво «від Атлантики до Уралу»
- •23) Нарада з безпеки і співробітництва в Європі 1975р.
- •24) Основні положення Заключного Акту Нараду з безпеки і співробітництва в Європі 1975
- •25) Договір 1968 про нерозповсюдження ядерної зброї (в методичне сам договор стр.32)
- •Ключові принципи дняз
- •Принцип нерозповсюдження
- •Принцип роззброєння
- •26) Договір 1974 між срср і сша про обмеження підземних випробувань
- •27) Декларація оон про деколонізацію.
- •28) Три хвилі деколонізації
- •29) Становлення ідеології та практики Руху неприєднання
- •30) Вибір шляхів модернізації країн, що визволилися, та культурно-цивілізаційні блоки
- •31) Проблеми нового міжнародного економічного порядку
- •32) Миротворча діяльність оон
- •33) Діяльність оон у галузі прав людини
19) Візит р.Ніксона до срср і підписання Договору про обмеження систем про і тимчасова угода осо-1
Переговори про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО) - серія двосторонніх переговорів між СРСР і США з питання про контроль озброєнь. Було проведено два раунди переговорів і підписано два договори: ОСВ-I (1972) і ОСО-II (1979).
Переговори між СРСР і США з метою обмежити ядерні запаси почалися в 1969 році в Гельсінкі. Договори, підписані лідерами країн за підсумками переговорів іменуються ОСВ-1 і ОСО-2. На основі цих договорів були пізніше підписані договори СНО (про скорочення наступальних озброєнь): СНО-I (1991), СНО-II (1993) і СНО-III (2010).
] ОСО-I
ОСВ-I - загальноприйнята назва першого Договору про обмеження стратегічних озброєнь. Цей договір обмежував кількість балістичних ракет і пускових установок обох сторін на тому рівні, на якому вони знаходилися в той момент. Договір також передбачав прийняття на озброєння нових балістичних ракет, що розміщуються на підводних човнах строго в тій кількості, в якому були раніше списані застарілі балістичні ракети наземного базування.
Стратегічні ядерні сили Радянського Союзу і Сполучених Штатів змінилися в характері в кінці 60-их. Радянська програма передбачала розгортання важких балістичних ракет наземного базування і введення в дію нових ракетних підводних крейсерів. З 1968 СРСР щорічно розгортав до 200 нових ракет. Кількість же ракет, які могли розраховувати США (1054 МБР, 656 БРПЛ), з 1967 залишався незмінним. Однак збільшувалося число ракет з головними частинами (РГЧ). Одне з положень договору вимагало від обох сторін обмежити число ділянок, захищених системами ПРО, до одного. Радянський Союз розгорнув таку систему навколо Москви в 1966, а США - навколо дванадцяти пускових установок на базі Гранд-Форкс.
Переговори тривали з 17 листопада 1969 до травня 1972. За цей час було проведено кілька зустрічей в Гельсінкі і Відні. Довгий час переговори не давали результатів і заходили в глухий кут, але в травні 1971 року було підписано попередню угоду щодо ПРО. Переговори закінчилися 26 травня 1972 в Москві підписанням Договору по ПРО і Тимчасової угоди між Сполученими Штатами Америки та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про певні заходи щодо обмеження стратегічного наступального озброєння.
Результати розрядки в радянсько-американських відносинах. Одночасно з поглибленням розрядки в Європі відбулась нормалізація радянсько-американських відносин. У відносинах з Радянським Союзом адміністрація Р.Ніксона змінила доктрину "гнучкого реагування" на більш наближену до нових реалій - так зване "реалістичне стримування". Наслідком цього була низка радянсько-американських договорів про відвернення загрози війни, обмеження гонки озброєнь, нормалізацію відносин між двома країнами. У травні 1972 р. відбувся візит президента США Р.Ніксона до СРСР, в ході якого були прийняті "Основи взаємовідносин між СРСР та США" та Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО). Вперше дві наддержави уклали угоду про заходи в галузі обмеження стратегічних і наступальних озброєнь (ОСО-1). Під час візиту Л.Брежнєва до США у червні 1973 р. керівники двох держав підписали угоду про запобігання ядерної війни. Згідно з цими угодами були встановлені жорсткі обмеження випробувань ядерної зброї. Ратифікація договору і угод була зірвана у зв'язку із новим загостренням міжнародного становища наприкінці 70-х років. Процес розрядки поширився і на інші регіони світу.