2.Тривалість відпусток.

Ст. 6 Закону України «Про відпустки» передбачає, що щорічна основна відпустка для загального кола працівників надається тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників основна щорічна відпустка законодавством встановлюється більшої тривалості. Так, керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівниками освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка законодавством встановлюється більшої тривалості. Так, керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівниками освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів, інвалідам 1 і 2 груп - 30 календарних днів, а інвалідам 3 групи — 26 календарних днів.

Особам до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Тривалість додаткових щорічних відпусток

Щорічна додаткова відпустка із шкідливими і важкими праці та за особливий характер праці надається до 35 календарних днів, а працівникам з ненормованим робочим тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встанов­люється колективним договором (ст.ст. 7, 8 Закону України «Про відпустку»). Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 затверджено списки виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими важкими умовами праці, в яких зайнятість працівників на роботах дає право на щорічну відпустку.

Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 затверджені Рекомендації щодо порядку наданням працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці .

Порядок і умови надання щорічних відпусток визначені стаття­ми 10-12 Закону України «Про відпустки». Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією, об­раною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися разом з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах — 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються працівникові з такими розрахунком, щоб вони були використані до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну і додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести міся­ці безперервної роботи на даному підприємстві.

Стаж роботи, що надає право на відпустку

До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зараховуються:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимуше­ного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переве­денням на іншу роботу);

• час, коли працівник фактично не працював, алфе за ним збері­галося місце роботи (посада) і йому виплачувалась допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково опла­чуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним збері­галося місце роботи (посада) і йому не виплачувалась заробітна плата в зв'язку з наданням відпустки без збереження заробітної плати згідно ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки», за винят­ком відпустки без збереження, заробітної плати для догляду за ди­тиною до досягнення нею шестирічного віку;

• час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;

• час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників.

Право на додаткову відпустку

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник був зайнятий на роботах у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особли­вий характер праці; час роботи вагітних жінок, переведених на під­ставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазна­ють впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну і додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну і до­даткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Надання відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, їх трива­лість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винят­ком випадків, коли щорічні відпустки певної тривалості надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на дано­му підприємстві за бажанням працівника. Це:

жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

інвалідам;

особам віком до вісімнадцяти років;

чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв»язку з вагітністю та пологами;

особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не врахову­ючи часу переїзду на постійне місце проживання;

сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, пе­редбачених навчальною програмою;

працівникам, які не використали за попереднім місцем робо­ти повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно- курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колектив­ним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

З 2 червня 2005 року внесені зміни до ст.10 Закону України «Про відпустки», які надають право працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в ін­шій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менше як 12 календарних днів) для супрово­дження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазна­ченого віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Крім того ч. 1 ст. 25 доповнено п. 17 такого змісту: «працівни­кам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнахо­дження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини».

Черговість відпусток

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затвер­джуються керівником підприємства, організації за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво тру­довим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівни­ків. При складанні таких графіків повинні враховуватись як інтере­си виробництва, так і особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Але для певних категорій працівників за їх бажанням відпустка надається в зручний для них час. Це:

особам віком до вісімнадцяти років;

інвалідам;

жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину інваліда;

одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків,

дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслу­ги перед Батьківщиною:

ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально­го захисту»;

батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

в інших випадках, передбачених законодавством, колектив­ним або трудовим договором.

Перенесення, продовження відпусток

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перене­сена на іншій період у разі:

порушення роботодавцем терміну повідомлення працівника про час надання відпустки;

несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати праців­ника за час щорічної відпустки:

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у вста­новленому порядку;

виконання працівником державних або громадських обов'яз­ків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей період від основної роботи із збереженням заробітної плато;

настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням. Щорічна відпустка з ініціативи роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою пра­цівника та за погодженням з профспілковим або іншим уповнова­женим на представництво трудовим колективом органом.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які ма­ють право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою пів­ника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випад­ків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством.

Заробітна плата і відпустка

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачуються не пізніше, ніж за три дні до її початку (ст.21 Закону України «Про відпустки»).

На бажання працівника частина щорічної відпустки замінюєть­ся грошовою компенсацією. При цьому тривалість щорічної та до­даткової відпусток, що надаються працівникові, не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Особам, віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Відпустки громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи

Пункт 22 ст.20 та п.1 ст.21 Закону України «Про статус і соці­альний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» дає право особам, віднесеним до категорії 1—2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на використан­ня чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік. Ця відпустка є гарантова­ною державою пільгою, а тому роботодавець зобов’язаний забезпе­чити це право працівника впродовж року.

Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених пунктом 1 статті 4 Закону України «Про відпустки», на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щоріч­них відпусток.