Зв'язок криміналістики з іншими юридичними науками
Базовою проблемою в криміналістиці, проблемою, яка зачіпає теоретичні й практичні аспекти, є питання її природи, місця цієї науки в загальній системі наукових знань. Криміналістика хоч і не є галуззю права, але має правову сутність, відповідна концепція сформувалася в середині XX ст. Внутрішня основа сутності криміналістики як правової науки виявляється в єдності чотирьох вузлових концептуальних положень:
криміналістика започатковувалася в межах кримінально - процесуальної науки;
предмет і об'єкт пізнання криміналістики належать до обставин події злочину, тобто тих, що підлягають доведення в кримінальній справі;
норми матеріального і процесуального права є фундаментом для криміналістики, а тому її рекомендації мають правовий або близький до нього характер;
завдання і функції криміналістики входять до компетенції органів дізнання, досудового слідства.
Визнання криміналістики правовою наукою, виникло не відразу. На етапі становлення криміналістики як самостійної науки вважалося, що за своєю природою - це технічна, природничо-технічна наука. Щодо зв'язку криміналістики з іншими науками, то, передовсім, необхідно зазначити її монолітність з філософією, логікою, психологією, етикою. Так, базу криміналістичної методології становить система методів теорії пізнання, заснованих на філософії діалектичного розвитку загальнолюдських цінностей, вона впливає на окремі криміналістичні теорії, зокрема на теорію ідентифікації та діагностики. Хід криміналістичного мислення неможливий без використання логіки, зокрема, аналізу, синтезу, абстракції, узагальнення. Психологія дієво використовується для реалізації криміналістичної тактики, організації розкриття та розслідування злочинів, методики розслідування окремих видів і груп злочинів. Криміналістичні засоби й методи розробляються і застосовуються з урахуванням сукупності норм поведінки, моралі, що є визнаними в державі та суспільстві. Йдеться, насамперед, про криміналістичну методику, про заборону домагатися показань від учасників криміналістичної діяльності шляхом погроз, насильства, інших незаконних заходів, які завжди суперечать нормам етики.
Цілком закономірним є вплив на криміналістику такої науки, як теорія держави і права. Однак такий вплив здійснюється не безпосередньо, а через інші правові науки.
Розроблювані криміналістикою тактичні, методичні, психологічні прийоми розслідування окремих видів, груп злочинів застосовуються в межах кримінального процесу і не можуть суперечити його нормам. Однак такий вплив має і зворотну дію. Запроваджені криміналістичною практикою дієві, законні, тактичні прийоми згодом знайшли свою реалізацію в нормах чинного КПК України. Кримінальне право також має тісний зв'язок з криміналістикою. Адже від правильної кваліфікації вчиненого діяння залежить обрання відповідної методики розслідування. Утрачають чинність одні кримінальні кодекси України і набирають її інші, а отже, виникає закономірна потреба в розробці нових методик розслідування.
Кримінологія як наука вивчає злочинність і конкретний злочин, їх причини й умови, особу злочинця і потерпілого, шляхи і засоби попередження злочинності. Цей важливий процес рівнобіжно і специфічно вивчає і криміналістика, яка, однак, не акцентує уваги на проблемах причин злочинності й злочину, що мають соціальний характер.
Цивільне право також має зв'язок з криміналістикою. Перш за все,- це використання можливостей криміналістичних експертиз у вирішенні цивільних спорів - трасологічних, ідентифікаційних, криміналістичного дослідження письма та ін.
Теорія оперативно-розшукової діяльності п спеціальна техніка як навчальні дисципліни також пов'язані з криміналістикою. Належний зв'язок цих дисциплін з криміналістикою простежується на двох рівнях. По-перше, на рівні їх виникнення. Адже оперативно-розшукова діяльність і спеціальна техніка - "молоді" науки, які запозичили багато положень криміналістичної тактики і криміналістичної техніки, оскільки як дисципліни вони виникли пізніше, ніж криміналістика. По-друге, зв'язок - як дисциплін - оперативно-розшукової діяльності та спеціальної техніки з криміналістикою простежується на рівні їх процесуального завдання. Адже принцип отримання доказової інформації є головним завданням правоохоронців - співробітників компетентних оперативних служб і суб'єктів криміналістичної діяльності,- завданням, яке зближує названі дисципліни.
Судова медицина має безпосередній зв'язок з криміналістикою в багатоаспектному контексті. "Родинність стосунків" судової медицини і криміналістики підтверджується і нормами кримінально-процесуального законодавства і теоретичними розробками та тактичною діяльністю. Це стосується, наприклад, тактики огляду місця події з участю судово-медичного експерта. І це тому, що найчастіше зовнішній огляд трупа є складовою огляду місця події. При цьому важливими є проблеми: участь лікаря-спеціаліста, судово-медичного експерта у провадженні окремих слідчих дій; теорії ідентифікації, при дослідженні слідів пострілу на різних перепонах; при експертизі трупа; інші експертні дослідження.
Судово-експертні дисципліни - судова біологія, хімія, фізика - є самостійними, оскільки при їх провадженні використовуються спеціальні знання біології, хімії, фізики та інших наук. Отже, судово-експертні дисципліни знову ж таки мають наукові взаємини з криміналістикою. Це, зокрема, виявляється в об'єкті, предметі, змісті дослідження названих дисциплін.