39. Суть та значення бюджетної класифікації України.

Бюджетна класифікація  єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація має як правове, так і організуюче значення. Правове визначається тим, що державний бюджет є для своїх органів державної влади й управління фінансовим планом, затвердженим в законодавчому порядку. Організуюче значення проявляється в тому, що бюджетна класифікація покладає на органи, що виконують бюджет, конкретні обов’язки із забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет і фінансування видатків відповідно до їх цільових призначень.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дозволяє враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України. Використання бюджетної класифікації дозволяє проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування витрат за їхніми направленнями, співставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, в процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

40. Принципи побудови та складові частини бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

- класифікація доходів бюджету;

- класифікація видатків бюджету;

- класифікація фінансування бюджету;

- класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету

Доходи бюджету кодуються восьмизначним кодом і класифікуються за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; офіційні трансферти.

= Податковими надходженнями визначаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за використання лісових, водних ресурсів, плата за землю, плата за торговий патент на деякі види діяльності, мито, митні збори, місцеві податки і збори. =Неподатковими надходженнями визначаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження. =Доходами від операцій з капіталом визначаються доходи від реалізації основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів. =Трансферти  це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету кодуються чотиризначним кодом і класифікуються за: =функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків); =економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); =ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); =бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації, як розділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

ФУНКЦІЇ, що виконуються державою, можна поділити на три категорії. До першої категорії видатків належать державні послуги державного призначення. До другої категорії видатків належать державні послуги, пов’язані з економічною діяльністю, а саме: промисловість та енергетика, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство, транспорт, шляхове господарство, зв’язок, телекомунікації, інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю, охорона навколишнього природного середовища. До третьої категорії видатків належать суспільні й соціальні послуги, які містять в собі видатки на: освіту, охорону здоров’я, соцзахист і соціальне забезпечення житлово-комунальне господарство, культуру та мистецтво, засоби масової інформації, фізичну культуру і спорт.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки та капітальні видатки, які носять цільовий характер і згруповані в економічні категорії видатків.

Поточні видатки  це видатки за такими категоріями економічної класифікації: =категорія "Оплата праці працівників бюджетних установ" (1110).= категорія "Нарахування на заробітну плату" (1120). = категорія "Придбання предметів постачання і матеріалів, оплати послуг та інші видатки" (1130). =категорія "Видатки на відрядження" (1140). = категорія "Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення” (1150) =категорія "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв" (1160). =категорія "Дослідження і розробки, державні програми" (1170). = категорія "Субсидії і поточні трансферти" (1300). =категорія "Придбання основного капіталу" (2100).

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

41. Бюджетне планування  це науково обгрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку.

Основними функціями фінансового планування є:

• відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

• здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

• встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Існують три методи планування показників бюджету: прямого розрахунку, нормативний і аналітичний.

Метод прямого розрахунку передбачає обчислення показників бюджету виходячи з реальних потреб і показників за окремими статтями доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянинові. Він досить громіздкий і трудомісткий, оскільки передбачає максимальну деталізацію розрахунків, але водночас він і найточніший.

Нормативний метод грунтується на використанні системи взаємоповязаних норм і нормативів, установлених як для детальних, так і узагальнених показників. Розрізняють нормативи двох типів: нормативи першого типу регламентують взаємовідносини між державою та субєктами господарювання з приводу розподілу отриманих результатів діяльності (ставки податків), нормативи другого типу характеризують вимоги, що висуваються суспільством до ефективності використання ресурсів.

Аналітичний метод, що передбачає обчислення планових показників на основі зясування впливу на них різних чинників, зводиться до моделювання бюджетних показників.

42. Бюджетне прогнозування. Призначення бюджетного прогнозування полягає в оцінці різних і найвірогідніших варіантів формування ресурсів бюджету і напрямів використання цих ресурсів. Аналіз таких варіантів створює основу для вибору цілей, які є орієнтиром при розробці бюджету.

За допомогою бюджетного прогнозування можна розв’язувати такі основні завдання:

• визначити обсяг бюджетних ресурсів та їхнє використання як у цілому, так і за окремими їх видами;

• вивчати взаємозв’язки показників бюджету з основними макропоказниками, насамперед із ВВП, із показниками балансу фінансових ресурсів і витрат держави, балансу грошових доходів і витрат населення, платіжного балансу;

• визначити вплив на величину показників бюджету факторів, що характеризують динаміку розвитку економіки;

• перевіряти можливості бюджетного забезпечення показників соціально-економічного розвитку держави.

Найширшого використання серед методів бюджетного прогнозування набули регресійні багатофакторні моделі для розрахунку на перспективу окремих показників бюджету, а також бюджетних нормативів. Нині дедалі більше використовуються методи економетричного моделювання.

Переваги економетричного підходу полягають у тому, що: економічні моделі не допускають суперечності в системі прогнозованих показників;економічний підхід дає можливість одночасного відображення в моделі багатьох факторів з урахуванням їх взаємовпливу. Важливим методом прогнозування доходів і видатків бюджету є застосування економіко-статистичних моделей.

43. Суть та мета міжбюджетних відносин. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами й бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, поділяються на:

• видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Бюджетним кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню;

• видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх виконання на основі принципу субсидіарності;

• видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

У міжбюджетних відносинах важливу роль відіграють міжбюджетні трансферти. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

• дотацію вирівнювання;

• субвенцію;

• кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• інші дотації.

Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та районним бюджетам.

44. Порядок формування міжбюджетних трансфертів відповідно до положень Бюджетного кодексу

Індекс відносної податкоспроможності Визначення об’єктивного рівня податкового потенціалу окремого бюджету відносно інших місцевих бюджетів здійснюється за допомогою індексу відносної податкоспроможності. Індекс податкоспроможності бюджетів місцевого самоврядування визначається як відношення середньодушового кошика доходів, які враховуються при визначенні обсягу трансфертів бюджету, до аналогічного кошика в середньому по місцевих бюджетах України.

Загальний порядок розподілу обсягу міжбюдж. трансфертів

У статті 98 Бюджетного кодексу визначено, що розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами визначається на основі формули, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Окрім цього, у статті встановлено ключові параметри, що мають бути враховані у формулі, а саме: фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них; 2)кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг; 3)індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району; 4)прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування; 5)коефіцієнт вирівнювання.

Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджету міст Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (Ті), визначається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (Vі) та прогнозним показником обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на її території (Dі) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (aі) за єдиним типом формули:

Ті = аі (Vі - Dі)

Прогнозні показники видатків (Vі), що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, визначаються як добуток від множення кількості мешканців чи споживачів соціальних послуг на відповідний єдиний фінансовий норматив бюджетної забезпеченості зі застосуванням коригуючих коефіцієнтів по кожному окремому бюджету.

Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (Dі) здійснюється шляхом перемноження загального прогнозного обсягу доходів у цілому по місцевих бюджетах (кошик №1) у розрахунку на одного мешканця на затверджений індивідуальний індекс відносної податкоспроможності та кількість населення відповідного місцевого бюджету.

Коефіцієнт вирівнювання (аі), який застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і коштів, що передаються до державного бюджету, визначається в межах від 0,60 до одиниці.

45. Суть бюджетного регулювання .Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

Нині в практиці використовують такі форми бюджетного регулювання:

• нормативи відрахувань від регульованих доходів;

• бюджетні дотації;

• бюджетні субвенції;

• бюджетні субсидії.

Регульовані доходи – це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему та про місцеві органи влади.

Бюджетне субсидіювання – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги.

Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації.

Бюджетна субвенція – це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення.

Бюджетна субсидія – сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, може мати цільове призначення. Вона не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує.

Бюджетна дотація – цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним кодексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, визначених на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами.