20. Статус Кабінету Міністрів України: обрання, повноваження.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. Відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Обрання

Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою.

Не може бути призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України особа, яка має судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Повноваження

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади;

10) виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України.

21. Поняття, предмет та джерела адміністративного права.

Адміністративне право - галузь права, норми якого регулюють відносини у суспільстві, які виникають у процесі організації і реалізації виконавчої влади, а також відносини, пов'язані з внутрішньою діяльністю державних органів, організацій, органів місцевого самоврядування, які застосовують заходи адміністративного впливу та примусу з метою належної організації спільної діяльності людей, їх об'єднань, забезпечення чіткої взаємодії для досягнення певного передбачуваного результату.

Предметом дії адміністративного права є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з державним управлінням, а також норми, які регулюють внутрішню організацію діяльності державних органів, державних організацій, органів місцевого самоврядування.

Види джерел адміністративного права:

- Конституція України

- законодавчі акти, які приймає ВРУ

- постанови Верховної Ради України, які охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру

- укази й розпорядження Президента України у сфері державного управління

- нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також затверджені ним положення, устави, правила, інструкції та інші кодифіковані акти

- в міжгалузевому й галузевому масштабах виступають нормативні акти, що їх приймають міністерства, державні комітети і служби України

- нормативні накази керівників міністерств, державних комітетів і служб

- нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій

- нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого самоврядування

- акти органів громадських організацій, якщо вони затверджені чи санкціоновані державними органами і містять правила, які регулюють будь-які аспекти адміністративного управління.

22. Адміністративний проступок, ознаки адміністративного правопорушення.

Адміністративний проступок – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознаки адмін. правопорушення:

- протиправність

- суспільна небезпечність

- винність

- адміністративна караність

23. Адміністративні стягнення і адміністративна відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, правовим наслідком адміністративного правопорушення. Воно застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами (ст. 23 КпАП).

В ст. 24 КпАП названо сім видів адміністративних стягнень: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскацію предмета, позбавлення спеціального права, виправні роботи і адміністративний арешт.

Попередження визнається адміністративним стягненням у тому випадку, якщо воно виноситься в письмовій формі або фіксується іншим установленим способом. Це стягнення має характер морального осуду правопорушника, офіційного застереження його від вчинення нових порушень.

Штраф ‒ це майнове стягнення, що полягає у вилученні у порушника певних грошових сум у доход держави.

Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею виручених сум колишньому власникові за винятком витрат на реалізацію вилученого предмета.

Конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, ‒ це примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортним засобом, права полювання), застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом на строк до трьох років.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем роботи правопорушника. Суть їх полягає в тому, що із заробітку особи утримується до 20 % у доход держави. Застосувати це стягнення може тільки суд (суддя).

Адміністративний арешт ‒ найсуворіше адміністративне стягнення, яке виражається в короткостроковому (до 15 діб) позбавленні порушника волі і призначається тільки судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, до неповнолітніх, інвалідів І і II груп.

Адміністративна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.