- •3. Поняття та ознаки правової держави.
- •4. Поняття джерел права та їх загальна характеристика.
- •5. Поняття та структура системи права.
- •6 . Галузі права, їх загальна характеристика.
- •7. Загальна характеристика правових норм, класифікація.
- •8. Конституційне право – провідна галузь національного права України.
- •1) Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу.
- •10.Джерела конституційного права, загальна характеристика.
- •13. Політичні права і свободи, обов’язки громадян.
- •14. Закон України "Про звернення громадян".
- •15. Основні принципи виборчого права, види виборчих систем застосовуваних в Україні.
- •16. Поняття та види референдумів, недійсність, організація.
- •17.Види юридичної відповідальності за порушення проведення виборів і референдумів.
- •18.Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади, структура, склад, функції і повноваження.
- •20. Статус Кабінету Міністрів України: обрання, повноваження.
- •24. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
- •25. Предмет і джерела сімейного права.
- •26. Порядок і умови укладання шлюбу.
- •28. Взаємні обов’язки батьків і дітей.
- •29. Поняття та джерела кримінального права, кримінальний кодекс України.
- •30. Поняття суб’єктивної і об’єктивної сторони злочину.
- •34. Обставини, що пом’якшують та обтяжують кримінальну відповідальність.
- •35.Співучасть у вчиненні злочину, стадії вчинення злочину.
- •36. Місце та завдання адвокатури в правоохоронній системі.
7. Загальна характеристика правових норм, класифікація.
Правові норми - це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин, що забезпечуються примусовою силою держави.
Правові норми класифікують:
- за суб’єктами правотворчості розрізняють норми, що виходять від держави і безпосередньо від громадянського суспільства. У першому випадку це норми органів державної влади, у другому – норми приймаються безпосередньо населенням на референдумі. Норми державної влади розрізняють за юридичною силою (норми вищих представницьких органів законодавчої влади, норми органів виконавчої влади та ін.).
- за функціональною роллю в механізмі правового регулювання норми права можна поділити на установчі, регулятивні (норми – правила поведінки), охоронні (норми – охоронці порядку), забезпечувальні (норми-гарантії), декларативні (норми-оголошення), дефінітивні (норми-визначення), колізійні (норми-арбітри), оперативні (норми-інструменти).
- за предметом правового регулювання розрізняються норми конституційної, цивільної, кримінальної, адміністративної, трудової та інших галузей права. Галузеві норми можуть поділятися на матеріальні і процесуальні. Перші є правилами поведінки суб’єктів, другі містять розпорядження, що встановлюють процедуру реалізації або охорони цих правил.
- за методом правового регулювання виділяються імперативні, диспозитивні, рекомендаційні та заохочувальні норми. Імперативні норми мають суворий, владно-категоричний характер, що не допускає відхилення в регульованій поведінці. Це, як правило, норми адміністративного, кримінального, конституційного права. Диспозитивним нормам притаманний автономний характер, що дозволяє сторонам (учасникам) самим домовитися з питань реалізації суб’єктивних прав і обов’язків. Вони регулюють переважно цивільно-правові або шлюбно-сімейні відносини. Рекомендаційні норми звичайно адресуються недержавним підприємствам, установлюють варіант бажаного для держави поводження. Заохочувальні норми стимулюють суспільно корисну поведінку.
- за сферою дії виділяються норми загальної дії, норми обмеженої дії і локальні норми. Норми загальної дії поширюються на всіх громадян і функціонують на всій території держави. Норми обмеженої дії – це загальні розпорядження, реалізації яких пов’язуються з певними просторовими, суб’єктними, часовими і ситуаційними факторами. Локальні норми діють у межах окремої державної, громадської організації або їх структурних підрозділах.
- за часом дії (постійні й тимчасові), по колу осіб (чи поширюються на усіх, хто підпадає під їхню дію, чи на чітко визначену групу суб’єктів: військовослужбовців, пенсіонерів тощо).
8. Конституційне право – провідна галузь національного права України.
Конституційне право України ‒ провідна галузь національного права, являє собою сукупність правових норм, перш за все принципів і норм конституції, які закріплюють основи політичної та економічної організації суспільства, форму держави, порядок і принципи формування та компетенцію органів державної влади, основи правового статусу людини і громадянина.
Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.
Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин:
