Складне речення

Складними називають речення, які складаються із двох чи кількох простих речень, об’єднаних в одне ціле за замістом та інтонацією. Прості речення можуть поєднуватись у складні двома основними способами:

• за допомогою інтонації та сполучників (або сполучних слів) – такі речення називають сполучниковими.Складні сполучникові речення поділяють на дві групи: А) складні речення з сурядними сполучниками - складносурядні; Б) складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами – складнопідрядні.

• за допомогою інтонації – це безсполучникові речення.

Складносурядні речення.

Складносурядними називаються складні речення,частини яких рівноправні за змістом і граматично і поєднуються сурядними сполучниками.(напр. В мене була лиш мати , та був іще сивий дід; Стиха долітають звуки піаніно, а думки своє снують.)

Складнопідрядні речення.

Складнопідрядними називаються такі складні речення,частини яких нерівноправні за своїм змістом і граматично і зєднані підрядним сполучником чи сполучним словом. Складнопідрядне речення складається з головного речення і підрядного. Головне речення – провідне, від нього у більшості випадків можна поставити питання до підрядного. Підрядна частина речення може стояти перед, після і всередині головної частини. За значенням і будовою складнопідрядні речення поділяються на три основні види: з підрядними означальними, з’ясувальними та обставинними ( останні мають кілька підвидів).

Підрядні о з н а ч а л ь н і речення виконують функцію розгорнутого означення до якогось члена головного речення,вираженонго іменником.Вони відповідають на питання який? І приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів: який,що,де,куди,звідки,коли та сполучників що,щоб,наче,неначе,ніби,як.(напр.Ясин землі,що родить хліб і мрію.) З а й м е н н и к о в о – о з н а ч а л ь н і є близькими до означальних,вони пояснюють член головного речення, виражений займенником-той, такий, все, кожний, вжитим у значенні іменника.(напр. Те,що було,минулося і знову не буде.)

Підрядні з’ я с у в а л ь н і речення відповідають на питання всіх відмінків і відносяться до дієслів у головному реченні,які означають мовлення мислення, почуття (говорити,запитувати, розповідати, думати, чекати, слухати,а також видно, відомо, потрібно, щасливий, радий, певен тощо). (напр. І крізь сльози бачив я,як в журбі моїй тонули море, небо і земля.)

Підрядні с п о с о б у д і ї і с т у п е н я вказують на спосіб дії або ступінь вияву ознаки,названої в головному реченні.Вони відповідають на питання як? яким способом? у якій мірі? наскільки? (напр.А сонечко встане, як перше вставало.)

Підрядні м і с ц я вказують на місце або напрям дії,про яку йде мова в головному реченні, і залежить від усього головного речення.Відповідають на питання де? куди? звідки?(напр. Де кров текла козацькая, трава зеленіє.)

Підрядні речення ч а с у вказують на час дії,про яку йде мова в головному реченні,й пояснюють головне речення в цілому. Відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? до якого часу? (напр. Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала)

Підрядні речення п р и ч и н и вказують на причину, якою зумовлена дія головного речення,й залежить від усієї головної частини,відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (напр.Вікна завішували шторами, через те що сонце пекло немилосердно.)

Підрядні речення м е т и вказують на мету того, про що йде мова в головному реченні.Вони залежать від усієї головної частини, відповідають на питання для чого? з якою метою? нащо?(напр.Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, щоб і діти знали.)

Підрядні речення у м о в н і вказують на умову, за якої відбувається чи може відбутися те, про що йде мова в головній частині.Вони залежать від усієї головної частини, відповідають на питання за якої умови? (напр.Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто.)

Підрядні речення д о п у с т о в і вказують на те, що могло б перешкодити дії у головній частині.Вони відповідають на питання незважаючи на що? .(напр.Хоч не рідний син Ярема, а щира дитина.)

Підрядні н а с л і д к о в і вказують на наслідок того, про що йде мова в головній частині.Вони пояснюють головну частину в цілому, не відповідають на якесь питання і приєднуються сполучником так що.(напр.На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було туди прокласти шлях.)