Розділ 2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб. [2, с. 68]

Бюджетне обмеження споживача формують його дохід і ціни на товари та послуги. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”.

За умови, що ринкова корзина споживача складається тільки з двох товарів – (Х) і (У), бюджетне обмеження споживача має вигляд:

І = Р_х*Х + Р_у*У,

де Р_х – рівноважна ціна товару Х, що встановилася на ринку цього товару (розрахована у першому розділі);

Р_у – ціна товару У;

І – дохід споживача;

Х,У – відповідно кількість спожитих товарів Х і У.

Оскільки І = Р_х+35, Р_х = 9,48, Р_У = 4, за даної ситуації бюджетне обмеження споживача матиме вигляд:

9,48 + 35 = 9,48Х + 4У

44,48 = 9,48Х + 4У

Функція корисності – співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності – має вигляд:

U = (X+m)*(Y+n)

За даної ситуації функція корисності матиме вигляд:

U = (X+3)*(Y+5)

Запишемо умову, за якої досягається рівновага споживача:

=

MU_x = У + 5

MU_y = Х + 3

Відношення цін товарів Х та У відповідно: 9,48 / 4.

Підставимо дані значення в умову рівноваги:

=

Звідси отримаємо:

4У + 20 = 9,48Х + 28,44

4У = 9,48Х + 8,44

У = 2,37Х + 2,11

Ми отримали рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач в момент рівноваги.

Маючи два товари, можна визначити, як зміна ціни одного з них впливає на величину попиту іншого. Такий зв’язок між двома товарами відображає перехресна еластичність - показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар Y при зміні ціни товару X: [8, с. 101]

Розрізняють 3 випадки значення коефіцієнта еластичності, що характеризують зв’язок між товарами. Чим меншим буде від’ємне значення коефіцієнта перехресної еластичності, тим більше блага взаємодоповнюють одне одного. Чим більшим буде позитивне значення коефіцієнта перехресної еластичності, тим більше блага є взаємозамінниками. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності = 0, ми розглядаємо ці блага як незалежні. [3, с. 85]

Щоб визначити коефіцієнт перехресної еластичності, знайдемо початкові обсяги товарів Х та У. Для цього складемо систему рівнянь з рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач в момент рівноваги (У = 2,37Х+2,11) та рівняння лінії бюджетних обмежень (44,48 = 9,48Х + 4У), знайдених раніше:

44,48 = 9,48Х + 4*(2,37Х + 2,11)

44,48 = 9,48Х + 9,48Х + 8,44

18,96Х = 36,04

Х = 1,9

У = 2,37*1,9 + 2,11 = 6,613

=6,613

Складемо нову систему рівнянь, враховуючи зміну ціни Р_х на величину ∆ Р_х:

44,48 = 10,98Х + 4*(2,37Х + 11)

44,48 = 10,98Х + 9,48Х + 8,44

20,46Х = 36,04

Х = 1,76

У = 2,37*1,76 + 2,11 = 6,28

=6,28

Підставимо отримані значення у формулу для знаходження коефіцієнта перехресної еластичності:

Як бачимо, коефіцієнт перехресної еластичності має від’ємне значення. Це означає, що (Х) і (У) будуть товарами-компліментами, тобто взаємодоповнюючими.

Якщо розглянути ситуацію збільшення ціни товару Х на ∆Х, тобто з 9,48 до 10,98 (на 1,5), то можна сказати, що, оскільки ціна товару Х зростає, то він стає більш дорогим відносно товару У. Відповідно при збільшенні ціни на товар Х споживач відмовляється від певної кількості товару Х на користь товару У.

П оказати графічно реакцію споживача на збільшення ціни товару Х можна наступним чином:

Рис. 2.1 Реакція споживача на збільшення ціни товару Х

У даному випадку побудуємо лінії бюджетних обмежень за формулами до та після підвищення ціни товару Х:

44,48=9,48Х+4У 44,48=10,98Х+4У

4У = 44,48 4У = 4,48

У = 11,12 У = 11,12

9,48Х = 44,48 10,98Х = 44,48

Х = 4,69 Х = 4,05

На даних лініях бюджетних обмежень відповідно будуть знаходитись рівноважні набори (1,9; 6,613) та (1,76;6,28), знайдені при обчисленні коефіцієнта перехресної еластичності.

О тже за даних умов показати графічно реакцію споживача на збільшення ціни товару Х можна наступним чином:

Рис. 2.2. Реакція споживача на збільшення ціни товару Х за даних умов

Реальний дохід при рості цін зменшується, крива байдужості рухається вліво – скорочується вживання товару на корить іншого, ціна якого не змінилася.

Якщо проаналізувати збільшення ціни на товар Х з точки зору загального ефекту:

а) за ту ж саму кількість товару Х віддається більше коштів, і попередньої суми не вистачає на ті ж самі обсяги;

б) виникає необхідність менше споживати товару Х, який став відносно дорогим.

Розіб’ємо загальний ефект збільшення ціни на ефект доходу і ефект заміни.

Ефект доходу – зростання рівня споживання, спричинюване зростанням рівня доходу за умови, що ціни на товар не змінюються. Про ефект доходу йдеться, якщо падіння в ціні одного з продуктів спричиняє збільшення споживання обох продуктів, що не є характерним для даної ситуації. [4, с. 36]

Ефект заміни – зміна у споживанні товару, пов’язана зі зміною його ціни, тоді як рівень задоволення залишається постійним. В нашому випадку, при зростанні ціни на товар Х, споживач буде вимушений скоротити обсяги його споживання на користь іншого (У). [4, с. 36]

Лінія, кожна точка якої відображає набори, що мають однакову загальну корисність для споживача, називається кривою байдужості. Криві байдужості мають 6 важливих властивостей:

1. Крива байдужості завжди є спадною лінією (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає).

2. Абсолютна величина нахилу кривої байдужості в кожній її точці характеризується граничною нормою заміщення благ.

3. Криві байдужості є випуклі донизу лінії, а це означає, що нахил кривої байдужості зменшується по мірі переміщення впродовж кривої байдужості зверху вниз.

4. Криву байдужості можна провести через будь-яку точку простору.

5. Криві байдужості не перетинаються, тобто вони є паралельними лініями.

6. Споживач максимізує свою корисність, якщо він знаходиться на кривій байдужості, яка максимально віддалена від початку координат. [4, с. 27]

Якщо споживач вважає товари Х і У абсолютними замінниками, тобто U (X,Y) = X + Y, то криві байдужості будуть прямими. В цьому випадку нам абсолютно байдуже - взяти 1 благо Х чи k благ У. [9, с.423] Прикладом абсолютних замінників для споживача можуть бути напої «Лимонад» та «Крем-сода», у випадку, що споживачеві абсолютно байдуже, який напій пити.

Р ис. 2.3. Криві байдужості для абсолютних замінників

Коли змінюється ціна на одне із благ (Х), а доход споживача і ціна іншого блага (У) залишаються постійними, тоді бюджетна лінія буде обертатися навколо точки її перетину з віссю У і щоразу буде торкатися все більш віддалених кривих байдужості. [4, с.37]

Рис. 2.4. Крива «Ціна-споживання»

Усі точки дотику бюджетної лінії, яка обертається внаслідок зміни ціни блага Х, до кривих байдужості утворить криву «ціна-споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. Зміна ціни блага міняє не тільки відносну доступність благ для споживача з фіксованим нормальним доходом, але і його реальний добробут: зниження ціни робить його більш багатим, а підвищення – бідним. Тому перехід до нової комбінації благ, яку купує споживач, є наслідком дії двох чинників: зміни співвідношення цін та зміни реальної величини бюджету споживача. [4, с.37]

В умовах ринкової економіки різноманітні види цін змінюються нерівномірно: одні ціни швидко підвищуються, інші повільно ростуть, треті залишаються без зміни. Інфляція – стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін. [7, с. 131]

Якщо рівень цін буде рости швидше, чим номінальні доходи в суспільстві, то реальні доходи знизяться. Звідси випливає, що від інфляції найбільше страждають люди, що одержують відносно фіксовані номінальні доходи (наприклад, пенсіонери). Люди, що живуть на нефіксовані доходи, можуть виграти від інфляції, якщо ріст їх номінальних доходів випереджає ріст цін в економіці.

Тобто, якщо дохід домогосподарств не змінюється, то інфляційне підвищення цін призведе до зниження реальних доходів та купівельної спроможності.

Л інія «ціна-споживання» показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. На її основі побудуємо криву індивідуального попиту на товар Х, якщо Р_у = const:

Рис. 2.5. Крива індивідуального попиту на товар Х, якщо Р_у=const