Розділ 1. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців

Функції попиту і пропозиції кожна окремо характеризують свою сторону ринку певного товару. Щоб зрозуміти, як діє ринок в цілому, і як при цьому установлюються ціни і кількість товару, що купується, потрібно розглянути взаємодію попиту і пропозиції. Для цього необхідно сумістити криві попиту і пропозиції, внаслідок цього отримаємо так звану антифрикційну ринкову модель балансу попиту і пропозиції. Вона показує, що із всіх можливих обсягів продажу і закупок товару за різними цінами існує тільки одна ціна, за якої наміри споживачів і виробників співпадають. Це і є рівноважна ринкова ціна, яка визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції, а відповідний цій цілі обсяг попиту і пропозиції є рівноважним, тобто вся вироблена продукція може бути закуплена споживачами. [4, с. 68]

Нехай на товарному ринку є три продавця і три покупця. Відомі функції пропозиції по ціні продавців:

= 2P – 10;

= P – 16;

= 4P – 25

і функції попиту по ціні покупців:

= 30 – 1,2P;

= 8 – 0,5P;

= 15 – 3P

Взаємодія даних функцій і буде визначати ціну рівноваги і обсяг угоди кожного учасника торгівлі. Ціна рівноваги – це ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. [1, с. 104] Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають.

Щоб визначити ціну рівноваги спочатку необхідно побудувати графіки

попиту та пропозиції. Знайдемо максимальну ціну для кожного із покупців, за якої він згоден на придбання товару:

P₁: 30 – 1,2P = 0

1,2P = 30

P = 25

P₂: 8 – 0,5P = 0

0,5P = 8

P = 16

P₃: 15 – 3P = 0

3P = 15

P = 5

Отримуємо 3 інтервали: (0;5], (5;16], (10; 25]. Визначимо функцію попиту для кожного інтервалу:

(16;25] Q^D = 30 – 1,2P

(5;16] Q^D = 30 – 1,2P + 8 – 0,5P = 38 – 1,7P

(0,5] Q^D = 30 – 1,2P + 8 – 0,5P + 15 – 3P = 53 – 4,7P

Для побудови графіка визначимо відповідну кількість продукції для даних цін:

P = 16: Q = 38 – 1,7*16 = 10,8

P = 5: Q = 53 – 4,7*5 = 53 – 23,5 = 29,5

P = 0: Q = 53 – 4,7*0 = 53

Графічний вигляд галузевої функції попиту представлений на рис. 1.1.

Рис.1.1 Галузева функція попиту

Знайдемо мінімальну ціну для кожного із виробників, за якої вони згодні розпочати виробництво:

P₁: 2P – 10 = 0

2P = 10

P = 5

P₂: P – 16 = 0

P = 16

P₃: 4P – 25 = 0

4P = 25

P = = 6,25

Отримуємо 3 інтервали: [5; 6,25), [6,25; 16), [16,∞). Визначимо функцію пропозиції для кожного інтервалу:

[5; 6,25) Q^S = 2P – 10

[6,25; 16) Q^S = 2P – 10 + 4P – 25 = 6P – 35

[16,∞) Q^S = 2P – 10 + 4P – 25 + P – 16 = 7P – 51

Для побудови графіка визначимо відповідну цінам кількість продукції:

P = 5 Q = 2*5 – 10 = 0

P = 6,25 Q = 6*6,25 – 35 = 37,5 – 35 = 2,5

P = 16 Q = 7*16 – 51 = 112 – 51 = 61

Визначимо точку для продовження графіка, наприклад при P = 20:

Q = 7*20 – 51 = 140 – 51 = 89

Графічний вигляд галузевої функції пропозиції представлений на рисунку 1.2.

Рис. 1.2 Галузева функція пропозиції

Для того, щоб знайти рівноважну ціну (P_E), прирівняємо функції попиту і пропозиції на інтервалах, на котрих знаходиться точка перетину їх графіків:

6P – 35 = 38 – 1,7P

7,7P = 73

P ≈ 9,48  [6,25; 16)

 (5, 16] P_E = 9,48

Знайдемо обсяг угоди кожного учасника торгівлі:

Q_E = 6*9,48 – 35 = 56,88 – 35 = 21,88

Отже, за даної ситуації на ринку P_E = 9,48, Q_E = 21,88. Графічно рішення можна представити так:

Рис.1.3 Ринкова рівновага

Аналізуючи особливості взаємодії попиту і пропозиції, необхідно знати конкретну величину зростання або зниження попиту і пропозиції. Для цього визначають таке поняття, як еластичність.

Кількісне визначення еластичності здійснюється за допомогою коефіцієнта еластичності, що являє собою відношення відсоткової зміни обсягу попиту(пропозиції) до відсоткової зміни ринкової ціни на певну продукцію. [4, с. 90]

Коефіцієнт еластичності розраховується за формулою:

E_P =

Розрахуємо коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту:

(16;25] = 30 – 1,2P

(P₁) = Q^D(20) = 30 – 1,2*20 = 6

(P₂) = Q^D(25) = 30 – 1,2*25 = 0

= = = 4

> 1, отже на ділянці (16;25] попит є еластичним.

(5;16] = 38 – 1,7P

(P₁) = Q^D(15) = 38 – 1,7*15 = 12,5

(P₂) = Q^D(16) = 38 – 1,7*16 = 10,8

= = = 2

> 1, отже на ділянці (5;16] попит є еластичним.

(0; 5] = 53 – 4,7P

(P₁) = Q^D(4) = 53 – 4,7*4 = 34,2

(P₂) = Q^D(5) = 53 – 4,7*5 = 29,5

= = = 0,548

< 1, отже на ділянці (0; 5] попит є нееластичним.

Розрахуємо коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої пропозиції:

[5;6,25) = 2P – 10

(P₁) = Q^S(5,5) = 2*5,5 – 10 = 1

(P₂) = Q^S(6) = 2*6 – 10 = 2

= = = 11,1

>1, отже на ділянці [5;6,25) пропозиція є еластичною.

[6,25;16) = 6P – 35

(P₁) = Q^S(7) = 6*7 – 35 = 7

(P₂) = Q^S(8) = 6*8 – 35 = 13

= = = 6,14

>1, отже на ділянці [6,25;16) пропозиція є еластичною.

[16,∞) = 7P – 51

(P₁) = Q^S(17) = 7*17 – 51 = 68

(P₂) = Q^S(20) = 7*20 – 51 = 89

= = = 1,67

>1, отже на ділянці [16,∞) пропозиція є еластичною.

З метою визначити результати добровільного обміну вживаються терміни «надлишок виробника» і «надлишок споживача», сума яких показує суспільний виграш від існування ринку. Надлишок виробника – це виграш виробника від можливості реалізувати рівноважні обсяги виробництва за вищою ціною, а надлишок споживача – це виграш споживача, обумовлений його можливістю придбати необхідний йому товар за нижчою ціною. [6, с. 71]

Покажемо графічно надлишок споживача і надлишок виробника за даної ситуації на ринку (рис.1.4):

Рис.1.4 Надлишок виробника і надлишок споживача

Пропозиція певного товару окремого виробника є індивідуальною пропозицією. Галузева пропозиція складається із сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма виробниками (продавцями) товару за відповідною ціною. [4, с. 67] За даної ситуації на ринку можна знайти галузеву функцію пропозиції:

Q^S =

При зміні ціни з Р₁ до Р₂ зміну величини пропозиції можна знайти за формулою:

∆Q^S = Q^S (P₁) – Q^S (P₂)

Якщо ціна змінилася від 5,2 до 7, то

Q^S (P₁) = 2*5,2 – 10 = 0,4

Q^S (P₂) = 6*7 – 35 = 7

∆Q^S = 7 – 0,4 = 6,6

Отже, за даних умов пропозиція зросте на 6,6, що зумовлено прямою залежністю ціни товару і обсягу його пропозиції (закон пропозиції).

Галузевий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. [4, с. 63] Крива галузевого попиту складається з кривих індивідуального попиту споживачів. Щоб побудувати графік галузевого попиту, складемо галузеву функцію попиту:

Q^D =

Графічний вигляд галузевої функції попиту представлений на рисунку 1.1 (ст.2).

При зміні ціни з Р₁ до Р₂ зміну величини попиту можна знайти за формулою:

∆Q^D = Q^D (P₁) – Q^D (P₂)

Якщо ціна змінилася з 1,8 до 12, то:

Q^D (P₁) = 53 – 4,7*1,8 = 44,54

Q^D (P₂) = 38 – 1,7*12 = 17,6

∆Q^D = 17,6 – 44,54 = –26,94

Отже, зміна величини попиту за даних умов буде становити 26,94. Закономірно, що значення є від’ємним, тобто попит зменшиться – це зумовлюється законом попиту: величина попиту на товар знижується по мірі зростання ціни на нього. Ціна зросла з 1,8 до 12, а значить зменшилась кількість споживачів, готових придбати даний товар.

Ринкова ціна визначається як результат взаємодії попиту та пропозиції. Із усіх можливих обсягів продажів і закупок існує лише одна ціна, за якої наміри споживачів і виробників співпадають. Це і є рівноважна ринкова ціна, яка визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції.

У даній ситуації точка ринкової рівноваги E має координати (21,88; 9,48), тобто P_E = 9,48, а Q_E = 21,88. Перевіримо, чи відповідають розраховані рівноважна ціна і рівноважний обсяг інтервалам цін і обсягів попиту і пропозиції, на яких є точка перетину функції попиту і функції пропозиції. Точка перетину відповідає інтервалам цін: [6,25; 16) на кривій пропозиції та (5;16] на кривій попиту. Точка 9,48 належить обом заданим інтервалам. Точка перетину відповідає інтервалам обсягів: [2,5; 61) на кривій пропозиції та [10,8; 29,5) на кривій попиту. Точка 21, 88 належить обом заданим інтервалам. Отже, розраховані P_E і Q_E відповідають інтервалам, на яких є точка перетину функцій попиту і пропозиції.

Порівнявши криву ринкового попиту і криві індивідуального попиту, що її складають, можна зробити висновок, що крива ринкового попиту є більш пологою. Це означає, що ринковий попит завжди є більш еластичним, ніж попит кожного із споживачів.

Рис.1.5 Графіки індивідуального попиту (1-3) та графік ринкового попиту (4)

Обумовлено це тим, що крива ринкового попиту утворюється шляхом горизонтального суміщення кривих індивідуального попиту. Розглядаючи процес додавання у графічному вигляді, ми використовуємо лише одну ціну (Р=2), тобто P₁=P₂=P₃=P_ринк., а обсяг ринкового попиту дорівнює сумі обсягів індивідуальних попитів – Q_ринк.= Q₁+Q₂+Q₃; 43,6 = 27,6+7+9. Таким чином значення по осі Х залишається незмінним, а значення по осі У збільшується, що робить графік більш пологим.

Наближення кривої попиту до вертикальної прямої означає досить мляву реакцію споживача на відхилення цін. Полога крива, навпаки, вказує на досить активну зміну попиту при навіть незначному підвищенні або зниженні ціни, тобто чим більше крива є пологою, тим більшим буде коефіцієнт еластичності (Е). Це означає, що ринковий попит завжди є більш еластичним, ніж попит кожного із споживачів. Існують такі види еластичності [4, с. 95–97]:

1. Е→0 – абсолютно нееластичний попит. Це означає, що будь-яка зміна ціни не викликає ніякої зміни у величині попиту.

2. 0<E<1 – нееластичний попит. Це означає, що попит зростає (падає) повільніше, ніж змінюється ціна.

3. Е=1 – попит одиничної еластичності. Це означає, що попит зростає (падає) прямо пропорційно до зміни ціни.

4. 1<E<∞ - еластичний попит. Це означає, що попит зростає (падає) швидше, ніж ціна.

5. Е=∞ - абсолютно еластичний попит. Це означає, що нескінченно мала зміна ціни викликає нескінченне розширення попиту.

Надлишок виробника показує виграш виробника від можливості реалізувати рівноважні обсяги виробництва за вищою ціною. [6, с. 63]

Надлишок споживача показує виграш споживача, обумовлений його можливістю придбати необхідний йому товар за нижчою ціною. [6, с. 63]

У випадку, якщо відсутній як надлишок споживача, так і надлишок виробника, на ринку існує рівновага. Ринкова рівновага порушується у випадках зміни обсягів попиту і пропозиції під впливом зовнішніх факторів. Тоді можливі такі три варіанти поведінки ринкової системи:

1. З часом відхилення від рівноваги зменшиться і система досягне нового рівноважного стану під впливом поступової дії ринкових чинників (рис.1.6):

Рис.1.6 Встановлення рівноваги під впливом поступової дії ринкових чинників

2. У випадку, коли крива попиту має більший нахил, ніж крива пропозиції, ринковий механізм не здатний самонастроїтися. Виникає так звана «інфляційна спіраль» (рис.1.7):

Рис.1.7 «Інфляційна спіраль»

3. Якщо нахил кривих попиту і пропозиції буде однаковим, ринкова система ніколи не заспокоїться і коливатиметься навколо точки уявної рівноваги(рис.1.8):

Рис.1.8 Коливання навколо точки уявної рівноваги

Я кщо держава втручається в процес ринкового ціноутворення, встановлюючи максимальну чи мінімальну ціну, то змінюються обсяги виробництва і споживання, що призводить до надлишку (якщо Q^S > Q^D) або до дефіциту (якщо Q^D > Q^S).

Якщо встановити ціну Р=1,1, то:

Q^S = 2*1,1 – 10 = –7,8

Q^D = 53 – 4,7*1,1 = 47,83

Q^D > Q^S, отже на ринку виникне дефіцит. А оскільки обсяг пропозиції від’ємний, то це значить, що жодна з фірм не згодна працювати за даної ціни.

Якщо встановити ціну Р=16, то:

Q^S = 7*16 – 51 = 61

Q^D = 38 – 1,7*16 = 10,8

Q^S > Q^D, отже на ринку утвориться надлишок.

Взагалі держава може впливати на процес ринкового ціноутворення шляхом встановлення:

• державних фіксованих цін (тарифів);

• граничних рівнів цін (тарифів) чи граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів).

• надання субсидій;

• встановлення додатку на додану вартість;

• встановлення цін на підказцизні товари.

Методи встановлення цін і ціноутворення є важливим елементом для успішної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Для установлення вдалої , правильної ціни підприємцям необхідно враховувати як економічний стан країни, так і власне положення в ньому,необхідно мати уявлення, який попит існує на товар, як держава впливає на ціноутворення і багато інших факторів.