Тема 2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил План

2.1. Закономірності розміщення продуктивних сил

2.2. Принципи розміщення продуктивних сил

2.3. Чинники розташування продуктивних сил

1. Закономірності розміщення продуктивних сил

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася під впливом економічних законів планової економіки. Перехід до ринку зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил і утверджує пріоритетність економічних законів.

Розміщення продуктивних сил є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини.

Закон - це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві. Закономірність - це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям.

Закони і закономірності не залежать від волі людей. Закономірності розміщення продуктивних сил є законами територіальної організації господарства, які виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють.

Існують наступні закономірності розміщення продуктивних сил:

- раціонального (ефективного) розміщення продуктивних сил;

- пропорційного розміщення продуктивних сил;

- територіального поділу праці;

- комплексного розміщення продуктивних сил тощо.

Раціональна територіальна організація виробництва має забезпечувати найвищу продуктивність суспільної праці через максимальну її економію за рахунок зменшення затрат праці на подолання територіального розриву між виробництвом і споживачами. Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил реалізується насамперед через принцип розміщення промисловості з огляду на наближення її до джерел сировини, палива, робочої сили і споживача.

Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил втілюється в життя через дію принципів вирівнювання рівнів економічного розвитку районів, територіального зближення обробної промисловості з видобувною, раціоналізацію міжрайонних економічних зв’язків.

Закономірність територіального поділу праці виявляється у спеціалізації господарства регіонів відповідно до наявних природних і трудових ресурсів, традицій, навичок населення, економіко-географічного положення тощо. В економічному відношенні галузями спеціалізації є ті, що розвиваються в найбільш сприятливих природних і економічних умовах і продукують найдешевшу продукцію.

Комплексний розвиток і раціональна спеціалізація відповідають найважливішій вимозі господарювання - досягненню в інтересах суспільства найкращих результатів при найменших витратах.

2. Принципи розміщення продуктивних сил

Принципи - це дії, спрямовані на прояв об’єктивних закономірностей розміщення продуктивних сил з урахуванням відповідних чинників.

Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розташування підприємств і галузей, є:

• наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел сировини, палива, води;

• наближення трудомістких виробництв до регіонів з високим рівнем забезпеченості трудовими ресурсами;

• наближення виробництв, що продукують товари масового споживання, до районів високої концентрації населення;

- врахування при розміщенні виробництва транспортабельності сировини та продукції, наявності відповідних комунікацій;

- обмеження надмірної концентрації промислових об’єктів у великих містах;

- збалансоване розміщення підприємств виробничої і невиробничої сфер, збалансованість між головними, допоміжними та обслуговуючими галузями спеціалізації;

- охорона довкілля, раціональне і комплексне використання природних ресурсів, забезпечення здорових умов життя і праці населення;

- зміцнення національної безпеки держави;

- вирівнювання рівнів господарського й соціального розвитку областей та економічних районів країни;

- економічна інтеграція у світовий простір.

Важливість принципів розміщення визначається стратегією і завданнями, що конкретизовані у концепції розвитку держави. Наприклад, на теперішній час в Україні пріоритетними є соціально спрямовані принципи.