10.2. Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків

Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі. Кожна країна світу концентрує на своїй території виробництво певних видів продукції, для виробництва якої вона має найсприятливіші економічні і природні передумови, і що дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу за кордоном, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає чи економічно невигідно виробляти на своїй території.

Щоб виробляти продукцію певної спеціалізації країна повинна мати певні переваги перед іншими державами. Для цього необхідно мати:

• кваліфіковані кадри;

• достатній природно-ресурсний потенціал;

• вигідне економіко-географічне положення;

• специфічні агрокліматичні умови;

• попит на продукцію спеціалізації на світовому ринку;

• та високий рівень її конкурентоспроможності.

Територіальний поділ праці, в тому числі і міжнародний, є проявом суспільного поділу праці і має історичний характер. У первісному суспільстві поділ праці існував між жіночою і чоловічою працею, між працею дорослих і дітей. Перший суспільний поділ праці відбувся у зв’язку з поділом племен, що займалися тваринництвом і рослинництвом. Другий - у зв’язку з відокремленням ремесла від землеробства і тваринництва. Але і в першому, і в другому випадках виробництво і споживання продукції мали локальний, здебільшого замкнутий характер. Третій суспільний поділ праці пов’язаний з появою нового суспільного прошарку населення - купців, що виконували функції посередників між регіонами виробництва і регіонами споживання продукції. Завдяки цьому суспільний поділ праці набув ознак територіального.

Поява машин призвела до підвищення продуктивності праці, до збільшення концентрації виробництва промислової продукції в окремих регіонах країни. Поява і подальший розвиток сучасних видів транспорту, особливо залізничного, морського, авіаційного, трубопровідного обумовили поглиблення міжнародного територіального поділу праці. В інтеграційні, або обмінні процеси втягується все більша кількість країн, територій, віддалених материків.

Все це веде до необхідності поглиблення спеціалізації окремих країн, до розширення кількості галузей міжнародної спеціалізації. Виникають регіональні утворення світу, які мають свою конкретну галузеву і регіональну спеціалізацію: країни Північної Америки (США, Канада, Мексика), Європейський Союз (ЄС), країни ОПЕК - основні постачальники нафти на світовий ринок (до 60% світових поставок).

10.3. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування

Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективного включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв’язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя.

Механізм зовнішньоекономічних зв’язків - це сукупність конкретних їх форм, а також система правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, що забезпечують ефективну взаємодію національних господарських комплексів зі світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики - інтеграцію господарського комплексу України у світову економічну систему. Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

- формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

- використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;

- перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування сьогодні повинен забезпечуватися пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності.

В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути покладені принципи демократизації, демонополізації зовнішніх економічних зв’язків, які передбачають:

- скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт;

- підвищення ролі митного та валютного регулювання міжнародних господарських зв’язків;

- надання об’єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідну співпрацю з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку.

Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв’язків необхідне вирішення таких основних проблем:

- формування необхідної законодавчої бази;

- створення відповідного економічного середовища;

- розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішні зв’язки.

Елементами механізму зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоторговельна, зовнішньо-інвестиційна, валютна і митна політики.

Зовнішньоторговельна політика встановлює і регулює відносини з іноземними державами, що охоплюють міжнародний обмін товарами і послугами.

Зовнішньо-інвестиційна політика- це комплекс заходів для залучення і використання іноземних інвестицій на території держави і регулювання вивозу інвестицій за кордон.

Валютна політика - це сукупність економічних, юридичних і організаційних форм і методів у сфері валютних відносин, які здійснюють держава і міжнародні валютно-фінансові організації. За допомогою валютної політики здійснюється вплив держави та центрального банку на платіжний баланс, валютний курс та конкурентноздатність національного виробництва.

Митна політика держави захищає внутрішній ринок, виконує функції контролю та регулювання товарообміну на митній території.

Ставши на шлях лібералізації зовнішніх економічних зв’язків та побудови відкритої економічної системи, Україна постійно відчуватиме зростаючий вплив тенденцій світового розвитку на свої внутрішні господарські процеси.