- •Регіональна економіка Частина і
- •Тема 1. Предмет, методи і завдання дисципліни “регіональна економіка” План
- •Сутність, предмет та завдання дисципліни “Регіональна економіка”
- •1.2. Методологічні основи та методи дослідження у регіональній економіці
- •Наукові засади у регіональній економіці
- •Тема 2. Закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил План
- •Закономірності розміщення продуктивних сил
- •Принципи розміщення продуктивних сил
- •Чинники розміщення продуктивних сил
- •Тема 3. Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил План
- •Основні наукові підходи і методи аналізу розміщення продуктивних сил
- •Графічна інтерпретація процесу вибору місця розташування та доцільної потужності підприємства
- •Обґрунтування оптимального місця розташування та доцільної потужності підприємств методом “ринкових зон”
- •Характеристика підприємств
- •Розрахунок формул ізостант
- •Ранжир номінальних споживачів
- •Тема 4. Чинник земельних ресурсів при розміщенні продуктивних сил План
- •4.1. Характеристика земельних ділянок та чинники формування цін на них
- •4. 2. Містобудівельний кадастр земельних ділянок
- •4.3. Генералізована поверхня цін на землю в містах
- •Тема 5. Економічне районування і територіальна організація господарства План
- •5.1. Економічне районування: суть, передумови та підходи до здійснення
- •5.2. Проблеми й перспективи економічного районування
- •Тема 6. Регіон у системі територіального поділу праці План
- •Сутність територіального поділу праці
- •Поняття та показники обліку регіонального ринку праці
- •Тема 7. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План
- •Сутність державної регіональної економічної політики
- •Мета та основні завдання державної регіональної політики
- •Тема 8. Господарський комплекс україни, особливості структури і трансформація у ринкові умови План
- •8.1. Сутність та структура господарського комплексу України
- •Промисловість України і форми її територіальної організації
- •8.3. Основні проблеми розвитку та розміщення господарства України і його трансформація у ринкові умови
- •Тема 9. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки україни План
- •9.1. Особливості формування та аналізу міжгалузевих комплексів
- •Структурна переорієнтація економіки України
- •9.3. Види та характеристика міжгалузевих комплексів України
- •Тема 10. Зовнішні економічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил україни і регіонів План
- •10.1. Сутність і значення зовнішньоекономічних в становленні національної економіки України
- •10.2. Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків
- •10.3. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- •10.4. Основні форми економічної співпраці України
- •10.5. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України. Експортний потенціал України. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України
- •Тема 11. Природо-ресурсний потенціал План
- •11.1. Сутність природо-ресурсного потенціалу та його структура
- •11.2. Кількісна і якісна оцінка природних ресурсів
- •Тема 12. Трудоресурсний потенціал План
- •12.1. Трудоресурсний потенціал та його роль у розвитку продуктивних сил
- •12.2. Динамiка чисельностi та склад населення, особливостi його розміщення
- •Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •Питання для самоконтролю
- •Список літератури
- •Регіональна економіка Частина і конспект лекцій
Тема 6. Регіон у системі територіального поділу праці План
6.1. Сутність та передумови територіального поділу праці.
6.2. Поняття та показники обліку регіонального ринку праці.
Сутність територіального поділу праці
На основі вивчення територіального поділу праці розкривається дія закономірностей розміщення продуктивних сил, спеціалізації господарства та комплексно-пропорційного розвитку регіонів.
Територіальний поділ праці – об’єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності.
Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями і проходить на основі розвитку спеціалізації господарських регіонів і взаємозв’язків між ними через обмін.
Господарська спеціалізація і товарний обмін виконують в територіальному поділі праці різні і протилежні функції:
диференціюють господарство регіонів країни на виробництво певних видів продукції і перетворюють їх у взаємозалежні;
об’єднують ці регіони як взаємопов’язані частини єдиного цілого.
Поділ праці між районами країни має винятково важливе значення для розвитку теорії розміщення продуктивних сил та економічного районування.
Об’єктивно існуючими передумовами для виникнення та розвитку територіального поділу праці є природні умови і ресурси. Реалізація їх визначається суспільними умовами виробництва і обміну, оскільки в одних і тих же природних умовах можливий різний територіальний поділ праці та різні напрямки територіальної спеціалізації. В одному районі можна виробляти декілька основних видів продукції, але яким з них треба віддати перевагу - це залежить від економічних факторів. Адже одна і та ж продукція в різних районах виробляється з неоднаковими суспільними затратами. Перевагу надають тим районам, в яких затрати на одиницю продукції є найнижчими. Так, наприклад, лісостепові райони України спеціалізуються на вирощуванні цукрових буряків і виробництві цукру, бо тут затрати на одиницю готової продукції найнижчі у порівнянні з поліськими і степовими районами. Однак це не означає, що в інших районах не можна займатись цим виробництвом. Просто там воно буде менш вигідним для суспільства через значно вищі затрати на виробництво продукції.
Рушійними силами територіального поділу праці є рівень розвитку науково-технічного прогресу, спеціалізація виробництва в економічних регіонах та економічний ефект виробництва. Однак головним рушієм розвитку територіального поділу праці в сучасних умовах є економічний ефект.
Показником економічної ефективності територіального поділу праці є різниця вартостей продукції на місці її виробництва і на місці збуту. У вигляді нерівності цей показник має вигляд:
Ц с > Цв + S, (6.1)
де Цс - ціна товару на місці продажу (споживання);
Цв - ціна товару на місці його виробництва;
S - транспортні витрати.
Чим більша різниця між лівою і правою частинами нерівності, тим ефективніший територіальний поділ праці. Тобто ціна на товар на місці його виробництва та на місці збуту повинні знаходитись між собою в такому співвідношенні, щоб різниці між ними вистачило на покриття витрат на перевезення продукції. Отже, економічний ефект залежить від продуктивності праці в різних регіонах та від транспортних витрат на перевезення товарів.
Крім цього, треба враховувати інші вигоди від територіального поділу праці:
- компенсацію витрат, пов’язаних з доставкою і реалізацією;
збільшення капіталовкладень при освоєнні нових родовищ корисних копалин;
фінансування капітального будівництва.
Розвиток територіального поділу праці і рівномірне розміщення продуктивних сил несумісні, вони навіть суперечать одне одному. Кожен район як господарська система продуктивних сил є одночасно підсистемою в народному господарстві країни. Всі економічні райони функціонують на основі тісних економічних взаємозв’язків, що складаються в залежності від того, як формується система територіального поділу праці. В кожному економічному районі ніяк не можна створити всі виробництва і таким чином позбутись ввезення продукції з інших районів, у тому числі з віддалених. Прагнення виробляти в районах буквально всі види продукції не виправдовує себе, оскільки це негативно впливає на всю систему територіального поділу праці і веде до зростання витрат виробництва.