Ранжир номінальних споживачів

Код споживачів	Попит споживача		Показники мінімуму запасу ефекту і-го виробника у спадаючому ранжирі
	окремого	кумулятив-ний
Код виробника Аi, і =1, п
Bj	mj		∆

Після кожної операції слід здійснювати перерахунок табл. 3.3 та 3.4.

7. Аналогічні операції здійснюють стільки разів, скільки буде необхідно для збалансування попиту та пропозиції у регіоні у межах відповідних зон.

8. Кінцева ціна - франко-виробник рівна сумі вартості виробництва і цінових надбавок під час ітерацій, коли відповідний виробник був дефіцитним.

9. За кінцевим результатом (коли потужність виробників відповідає попиту в їх зонах) здійснюється фактичне зонування території регіону.

10. Виробники, які не поглинулися конкурентами під час виконання операцій, будуть задовольняти наявний попит: існуючі - у межах номінальної потужності (не більше), нові - у межах попиту (не менше) в їх зоні.

Тема 4. Чинник земельних ресурсів при розміщенні продуктивних сил План

4.1. Характеристика земельних ділянок та чинники формування цін на них.

4.2. Містобудівельний кадастр земельних ділянок.

4.3. Генералізована поверхня цін на землю в містах.

4.1. Характеристика земельних ділянок та чинники формування цін на них

Земельні ресурси використовуються для потреб практично усіх галузей економіки. Земля є безпосереднім фактором виробництва (у сільському чи лісовому господарстві) та слугує просторовою базою для розміщення різноманітних об’єктів (будівель, споруд, транспортних та інших комунікацій тощо). Як засіб виробництва, що створений природою, земля має цілий ряд специфічних особливостей:

• є незамінним ресурсом;

• характеризується постійністю розміщення, тоді як дислокація інших засобів виробництва залежить від людини;

• ділянки просторово обмежені: як правило, їх неможливо розширити без значних витрат ресурсів.

• відрізняється від інших основних фондів через відсутність фізичного й морального старіння за умов дотримання природоохоронних вимог у процесі експлуатації земельних ділянок.

Основою формування диференціальної земельної ренти є:

• якісна неоднорідність землі;

• використання лише кращих (на даний час) земельних ділянок.

На основі диференціальної ренти встановлюються ціни на землю.

Чинниками, що визначають якісну неоднорідність земельних ділянок, і, тим самим, впливають на їх ціну, здебільшого є:

а) інженерно-геологічні умови будівництва та рівень піддатливості території руйнівним впливам природи;

б) родючість землі;

в) існуюча забудова;

г) наявність та рівень розвитку інженерного обладнання та благоустрою ділянки;

д) функціональні зручності території, зокрема, доступність до центру міста об’єктів культури та побутового обслуговування загальноміського значення місць трудової діяльності, розташування контрагентів, зокрема. споживачів тощо;

е) стан навколишнього середовища, санітарні та мікрокліматичні умови;

є) рівень розвитку сфери культурно-побутового обслуговування населення (у масштабі мікрорайону, кварталу чи іншої планувальної одиниці місцевого значення);

ж) історична цінність забудови, естетична та ландшафтна цінність території.

Так як ці характеристики майже незмінні з часом, то і додатковий прибуток (диференціальна рента), що формується при використанні земельних ділянок, має постійний характер.

З метою прискорення та здешевлення процедури оцінки додаткових витрат, пов'язаних з інженерно-геологічними умовами будівництва, можуть використовуватись спеціальні класифікації земель за цими показниками. Так, за рівнем придатності до житлової забудови території поділяються на три категорії: сприятливі, обмежено сприятливі та несприятливі.

До сприятливих відносять території, на яких допускається забудова без спеціальних заходів щодо їх інженерної підготовки і додаткових капіталовкладень. Це території з нахилами 0,5-10% без особливих порушень поверхні.

До обмежено сприятливих належать території, які потребують додаткових спеціальних заходів з інженерної підготовки, що значно збільшує витрати на освоєння цих територій. Це території: з нахилом поверхні < 0,5% і від 10 до ; 20%, а в гірських районах - до 30%.

Несприятливими вважають території, що потребують спеціальних, особливо складних заходів, пов'язаних із значними витратами на інженерну підготовку. Це території з нахилом поверхні більше 20%, а у гірських, місцевостях - більше 30%, зі значними порушеннями території.

Якщо прийняти вартісні витрати на заходи з інженерної підготовки 1 га сприятливих для будівництва територій за 100%, то для обмежено сприятливих вони становитимуть від 100 до 200%, а для несприятливих - перевищуватимуть 200%.

У сучасних умовах на формування ціни землі також впливають різні юридичні обмеження, пов'язані з перспективними планами розвитку території, вимогами архітектурної виразності тощо.

Держава забезпечує функціонування ринків землі та впливає на їх кон’юнктуру через:

• оподаткування землі та землекористувачів;

• забезпечення необхідною комунальною інфраструктурою;

• фінансування певних типів забудови землі у соціальних цілях: спорудження житла для малозабезпечених, створення робочих місць тощо;

• володіння деякою частиною землі, утримуючи її поза ринком приватної землі та використовуючи в інтересах суспільства;

• усування конфліктів з приватними особами щодо землі та її використання.