7.Нагляд прокурора за проведенням слідчих дій

Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допуще­но порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічну кримінально-процесуальну санкцію караль­ної дії».

Підставами для усунення слідчого (особи, що проводить дізнання) можуть бути заяви обвинуваченого, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором. Причини порушення зако­ну інколи криються в недостатній загальній і професійній підго­товці слідчого, рідше — в навмисному відступі від закону, про­диктованому неправильно зрозумілими завданнями розсліду­вання. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники посилаються на особисту зацікавленість слідчого в справі, тоб­то на обставини, які слугують підставою до його відводу.

Вказані обставини, оскільки вони відомі слідчому, повинні бути причиною самовідводу. Свою заяву з викладом мотивів, за якими він вважає необхідним усунутись від участі в розслідуванні даної справи, слідчий направляє для вирішення про­курору.

Якщо відводу слідчого вимагають учасники процесу чи інші особи, то їх заяви разом із своїми поясненнями слідчий зобов'­язаний упродовж доби направити прокурору, не зупиняючи провадження по справі. Клопотання про відвід слідчого заяв­ники можуть направити і безпосередньо наглядаючому проку­ророві. Розглянувши упродовж трьох діб заяву про відвід, про­курор викладає своє рішення в мотивованій постанові, яка ра­зом із заявою приєднується до справи, і в копії повідомляється заявникові. Як і будь-яке рішення прокурора, ця постанова може бути оскаржена вищестоящому прокурору.

Якщо прокурор виз­нає відвід, заявлений слідчому чи особі, що проводить дізнан­ня, підставним, він може вжити одну із таких дій:

а) вилучити справу у відведеного слідчого і передати її іншо­му слідчому;

б)  вилучити справу у відведеного слідчого і прийняти її до свого провадження;

в) вилучити справу від органу дізнання і передати її слідчому;

г)  вилучити справу від органу дізнання і прийняти до свого провадження;

д) залишити справу в органі дізнання, рекомендуючи началь­нику цього органу доручити розслідування іншому працівни­кові замість відведеного.

В останньому випадку прокурор не має права вказувати конкретну особу, яка повинна вести дізнан­ня, оскільки це питання не процесуальне і підлягає адміністра­тивній владі начальника відповідного органу дізнання.

З метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного роз­слідування прокурор має право вилучити будь-яку справу із органу дізнання і передати її слідчому, а також передати справу від одного слідчого іншому. Це повноваження служить про­курору, перш за все, для усунення порушень правил про підслідність кримінальних справ. Закон передбачає два види підслідності: предметну (по роду справ) і територіальну (місце­ву).

За загальним правилом, розслідування проводиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо слідчий встановить, що зло­чин вчинено в іншому районі, він зобов'язаний провести всі невідкладні слідчі дії, а потім передати справу прокурору для направлення по підслідності. Питання про підслідність справи вирішується прокурором за місцем, де розпочато слідство. В окремих випадках, для досягнення найбільшої швидкості, об'­єктивності і повноти розслідування, він може дозволити ведення попереднього слідства за місцем виявлення злочину або там, де перебуває підозрюваний (обвинувачений) чи більшість свідків. Вищестоящий прокурор має право в будь-який момент слідства вилучити справу від слідчого, до компе­тенції якого вона відноситься, і передати її слідчому прокура­тури іншого району чи старшому слідчому вищестоящої про­куратури, якщо визнає таку міру корисною і необхідною.

Реалізуючи надане йому повноваження, прокурор має право вилучити будь-яку справу від слідчого органів внутрішніх справ чи Служби безпеки України і передати її слідчому прокурату­ри. Це, безперечно, ні в кого сумнівів не викликає. Зворотної передачі справ закон не передбачає.

Що стосується регламентації прокурорського нагляду за ви­конанням законів на попередньому слідстві, то ніяких, абсо­лютно ніяких особливостей, обумовлених різною відомчою на­лежністю слідчих, закон не встановлює. Та їх і бути не може, тому що сама піднаглядна прокуророві діяльність — попереднє слідство — виконується за єдиними, обов'язковими для всіх підрозділів правилами. Взагалі вирішення питання про проце­суальне керівництво діяльністю слідчого можна ставити в за­лежність від його адміністративної підпорядкованості. Не в цьому суть.

Все визначається тільки характером, змістом повноважень, якими закон наділив прокурора. Оскільки ці повноваження реалізуються, як ми вже з'ясували, у формі процесуального керівництва слідством, то висновок із цього може бути тільки один: відносно слідчих органів внутрішніх справ прокурор здійснює процесуальне керівництво так, як він це робить сто­совно слідчих прокуратури.

Тема №7. Нагляд прокурора за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

1. Суть і завдання нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі та при виконанні інших примусових заходів, винесених судами.

2. Прокурорський нагляд в місцях утримання затриманих.

3. Нагляд прокурора за зміною режиму утримання засуджених.