2. Прокурор в стадії порушення кримінальної справи

Законність та обгрунтованість порушення кримінальних справ, також як і відмови у їх порушенні в вагомій мірі залежить від правильно організованого прокурорського нагляду за виконанням законів. Суть прокурорського нагляду у цій стадії визначається обсягом повноважень прокурора, які сформульовані у КПК та Законі «Про прокуратуру». Ці повноваження неоднорідні за своїм змістом, але підпорядковані єдиній меті — забезпеченню законності у кримінальному судочинстві. Передусім прокурор виступає як орган нагляду за виконанням законів. Володіючи владно-розпорядчими повноваженнями, він здійснює процесуальне керівництво попереднім слідством і має право скасувати або змінити будь-яке рішення або акт органів слідства, усунути особу, яка проводить перевірку матеріалів. З іншого боку, являючись учасником кримінально-процесуальної діяльності, прокурор має право самостійно приймати заяви та повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини і у необхідних випадках провадити перевірку цих заяв, порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх порушенні.

Згідно зі ст. 227 КПК, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами попереднього слідства при провадженні ними перевірки, за заявами та іншими повідомленнями, прокурор має право:

1) вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини: перевіряти не рідше одного разу в місяць виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини;

2) скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих(посадовихосіб органів дізнання) про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи;

3) давати письмові вказівки про проведення огляду місця

події до порушення кримінальної справи, а у необхідних випадках особисто проводити цю слідчу дію;

4) порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх порушенні. Вказівки прокурора органам дізнання та досудо-вого слідства в порядку та межах, передбачених КПК, є для цих органів обов'язковими. Оскарження цих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх виконання.

3. Прокурор у стадії дізнання і досудового слідства

Діяльність прокурора, що наглядає за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, підпорядкована суво­рому правовому регулюванню і здійснюється в певних проце­суальних формах. Під формами нагляду за розслідуванням ма­ються на увазі вказані в законі засоби (повноваження плюс порядок їх реалізації), які надані прокурору з метою забезпечи­ти неухильне дотримання органами дізнання і попереднього (досудового) слщства встановлених правил розслідування зло­чинів і досягнення завдань кримінального судочинства.

Використання наданих прокуророві засобів становить не тільки його право, але одночасно і його обов'язок у всіх випад­ках, коли виникає необхідність перевірити хід і спрямування слідства, а також коли він виявить порушення органом дізнан­ня чи слідчим норм кримінального чи кримінально-процесу­ального права. Таким чином, форми нагляду за розслідуванням характеризують процесуальне становище прокурора і макси­мально точно виражають суть його діяльності в стадії дізнання і попереднього слідства. Лише дослідивши конкретний зміст цих форм, можна скласти правильне уявлення про дійову роль прокурора в цій стадії кримінального процесу і про його взає­мовідношення з органами розслідування.

Форми нагляду за дізнанням і досудовим слідством встанов­лені Законом України «Про прокуратуру». Для зручності викладу і вивчення ці форми можуть бути класифіковані, виходя­чи з тієї безпосередньої найближчої мети, заради якої встанов­лена та чи інша з них.

Можна рекомендувати таку класифікацію форм прокурорсь­кого нагляду за додержанням законності в діяльності органів дізнання і слщства: 1) форми попередження і виявлення пору­шень закону; 2) форми усунення порушень закону. Однак перш ніж перейти до розгляду окремих форм нагляду, необхідно заз­начити, що ця класифікація значною мірою умовна, оскільки в практиці роботи органів прокуратури і в процесуальній теорії часто неможливо розмежувати дії прокурора щодо виявлення порушень закону і щодо їх усунення.1 Наприклад, в такій формі нагляду як прийом і розгляд скарг на дії органів розслідування можуть поєднуватись виявлення порушень і їх усунення, що, як правило, оформляється одним процесуальним документом — постановою прокурора. Те ж саме відноситься і до вказівок прокурора органам розслідування: в одних випадках вони спря­мовані на попередження порушень, в інших — на їх усунен­ня. Тому рекомендована класифікація служить головним чи­ном для зручності викладу.

До форм попередження і виявлення порушень закону відно­сяться: 1) ознайомлення прокурора з кримінальними справа­ми; 2) участь його у провадженні дізнання і слідства; 3) прийом і розгляд скарг на дії органів дізнання і слщства.

Практика виробила декілька способів ознайомлення з матері­алами розслідування. Основний з них — витребування прокуро­ром для перевірки кримінальних справ, документів, матеріалів та інших даних про вчинені злочини, хід розслідування і роз­шук злочинців. Таку вимогу прокурор може пред'явити органам дізнання і слідчому в будь-який момент провадження по будь-якій справі. Особливо важлива перевірка справи на найбільш відповідальних етапах розслідування: при притягненні як обви­нуваченого, обранні міри запобіжного заходу, пред'явленні об­винуваченому для ознайомлення всіх матеріалів закінченого слщства, затвердження обвинувального висновку.

При перевірці справи, що перебуває в віданні слідчого, не ви­никає питання про межі прав прокурора на ознайомлення з мате­ріалами цієї справи; прокурор має право вимагати від слідчого,а слідчий зобов'язаний надати йому для огляду не тільки все формальне провадження, але й будь-які інші документи, довід­ки і т.п., що мають відношення до даного злочину.

Слід підкреслити, що прокурор не повинен втру­чатись в саму організацію оперативно-розшукової роботи, пе­ревіряти виконання виданих органами 'внутрішніх справ Інструкцій, вимагати матеріали про методи І джерела отриман­ня оперативних даних і т.щ. Всі ці функції стосуються виключ­но компетенції керівників відповідних служб міліції, і брати їх здійснення на себе прокурор не може і не повинен. Тому деякі прокурори безпідставно вимагають знань основ оперативно-розшукової діяльності. Не можна погодитись з тими, хто вима­гає: «Прокурора слід навчити всіх форм оперативно-розшукової діяльності» ' Ця рекомендація надала б недобру послугу практи­ці. Пройшовши курс такого «навчання», прокурор все більше І більше став би вникати в досить специфічний механізм збору, відпрацювання і перевірки оперативних даних. Його вже не могла б задовольнити одна лише інформація про отримані результати, він постарався б практично застосувати свої знан­ня, підказуючи оперативним працівникам міліції, що і як слід з'ясувати. Симбіоз оперативно-розшукової і наглядової діяль­ності неможливий, він фактично шкідливий для останньої.

А що стосується чисто наглядових функцій прокурора, то слід зазначити, що прокурору достатньо тих знань і тих критеріїв, що дає йому право.

вердження, що прокурор не керує дізнанням, а тільки на­глядає за ним — це неправильне тлумачення ролі і завдань прокурора в забезпеченні законності дій органів дізнання. •

Підставою стверджувати, що прокурор не здійснює керівниц­тва діяльністю органів дізнання, служить та обставина, що ці органи, зокрема міліція, входять в систему Міністерства внутрішніх справ і в адміністративному порядку не підпорядко­вані прокурору. Дійсно, адміністративне керівництво міліцією належить виключно начальникові відповідного органу внутрішніх справ і до цього керівництва не має і не може мати ніякого відношення. Але прокурор здійснює процесуальне керівництво діяльністю міліції в тій частині, в якій ця діяльність входить в кримінальний процес, тобто провадженням дізнання.