51. Охарактеризуйте роль шумів у комунікаційному процесі (наведіть приклади).

В комунікаційних процесах постійно виникають шуми. Шум — це те, що деформує зміст (відхилення, помилки тощо). Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації.

З метою забезпечення високої якості комунікаційних процесів слід орієнтуватись на два види комунікацій:

міжособові, які виникають між конкретними особами (працівниками);

організаційні, які визначаються характером діяльності, побу­довою, можливостями організацій (підприємств).

На шляху міжособових комунікацій можуть виникати такі перепони: неповне сприйняття працівником інформації; несприйняття інформації; семантичні бар'єри; невербальні перепони, які виникають в процесі використання несловесних знаків: погляд, вираз обличчя, посмішка та ін.; поганий зворотний зв'язок тощо. Усунути ці перепони можна шляхом удосконалення спілкування. Для цього необхідно: пояснювати та обґрунтовувати свої ідеї до початку їх передачі; бути сприйнятливим до можливих семантичних проблем; слідкувати за власними жестами, позами, інтонаціями; бути уважним до почуттів інших працівників; враховувати соціально-психологічний клімат у колективі; встановлювати якісний зворотний зв'язок; допускати можливість дублювання ідеї, повідомлення, пояснення.

В організаційних комунікаціях причинами виникнення перепон можуть бути: деформація повідомлень на різних етапах процесу комунікацій, інформаційні перевантаження в системі комунікацій, незадовільна структура управління організації, громіздка структура комунікаційного процесу та ін. Удосконалення організаційних комунікацій здійснюється за допомогою: раціоналізації структури комунікаційного процесу, регулювання інформаційних процесів, удосконалення документообігу, застосування сучасних інформаційних технологій тощо.

52. Охарактеризуйте специфіку здійснення консультативного, сільськогосподарського та фінансового підприємництва

53.Охарактеризуйте стан підприємництва в Україні, виділіть основні проблеми його становлення і розвитку.

54. Охарактеризуйте сутність керівництва як об`єднувальної функції менеджменту КЕРІВНИЦТВО – це вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій. Керівництво є об’єднувальною функцією менеджменту, оскільки вона пронизує усі управлінські процеси в організації.

Керівник в організації – це людина, яка управляє своїми підлеглими. Його ціль – впливати на інших людей таким чином, щоб останні виконували роботу, доручену організацією у відповідності з її місією та цілями. В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, влада і вплив.

55.Охарактеризуйте фактори внутрішнього середовища організації та розкрийте взаємозв’язки між ними. Характеристика факторів внутрішнього середовища організації

Фактори внутрішнього середовища організації	Зміст внутрішнього середовища організації
1. ЦІЛІ	Конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації (групи). Відрізняються за тривалістю та змістом. Існує значний різновид цілей залежно від характеру організації.
2. СТРУКТУРА	Взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціональних областей), які виконують служби або підрозділи. Поєднуються горизонтальний і вертикальний поділи праці в організації. Можна виділити високу і плоску структури управління організацій.
3. ЗАВДАННЯ	Види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією, людьми.
4.ТЕХНОЛОГІЯ	Спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб). Історично технологія формувалась у процесі трьох переворотів: промислової революції; стандартизації; механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем. Британська дослідниця Джоан Вудворд поділила технології на три групи: технології дрібносерійного та індивідуального (одиничного) виробництва; технології масового або великосерійного виробництва; технології безперервного виробництва. Згідно з підходом американського соціолога Джеймса Томпсона можна виділити: багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля); посередницькі технології (банківська справа); інтенсивні технології (монтаж кінофільму). В Україні виділяють індивідуальні, дрібносерійні, серійні, великосерійні, масові та масово-потокові технології.
5. ПРАЦІВНИКИ	Найважливіший внутрішній ситуаційний фактор організації. Його роль визначається здібностями, кваліфікацією, обдарованістю, освітою, потребами, сприйняттям корпоративного духу, знаннями (фаховістю), поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням (склад групи, до якої входять), наявністю якостей лідера тощо.
6. РЕСУРСИ	Термін походить від фр. ressources – допоміжний засіб, від лат. resurgo – підіймаюсь, виникаю, поновлююсь знову. Це природні, сировинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані в разі потреби для створення товарів, надання послуг, одержання певних результатів. Тут маються на увазі ті ресурси, якими організація володіє, але ще не використовує для здійснення своєї діяльності. Основними ресурсами для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства є такі: трудові (робоча сила); матеріальні (сировина, матеріали, комплектування тощо); фінансові (власні кошти, кредити, інвестиції та ін.); інформаційні (результати маркетингових досліджень, замовлення, запити, оферти, повідомлення тощо); технологічні (техніка, технологія тощо); енергетичні (паливо, мастила та ін.) тощо.

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми факторами, тобто ситуаційними рушійними силами всередині організації. Основними факторами внутрішнього середовища в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси.

7