1. Зміст і завдання фінансового планування

Фінансове планування необхідне для забезпечення фінансовими ресурсами розширеного кругообігу Виробничих фондів, досягнення високої результативності господарсько-фінансової діяльності, забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

В сучасних ринкових умовах підприємство розробляє власні плани з метою досягнення високої ефективності господарювання. Саме через таке фінансове планування звертається значна увага на раціональне і ефективне використання виробничих потужностей підприємства, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства.

Фінансове планування орієнтується на реальне одержання власних і залучених джерел і визначення напрямів їх цільового використання у плановому році. Для цього у процесі планування передбачається канали надходження грошових коштів, придбання основних і оборотних коштів, а також найму виробничого каналу.

Фінансове планування проводиться за такими принципами організації:

• порівняння фінансових витрат з доходністю і термінами їх окупності;

• досягнення максимально можливого рівня рентабельності і норми прибутку;

• збалансування ризиків, для чого витрати з високою фінансовою віддачею необхідно поєднувати з інвестуванням коштів у витрати менш рентабельні, але більш надійні;

• фінансування довгострокових витрат найбільш економними методами;

• методи залучення довгострокових фінансових ресурсів, напрямки інвестування коштів необхідно ув’язати з платоспроможністю і ліквідністю, щоб не допустити банкрутства підприємства.

Фінансове планування –це процес визначення детального обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямках їх перетворення у продуктивний капітал підприємства на плановий період.

Мета фінансового планування – це забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування. Фінансове планування заключається у складанні фінансових планів.

Основними завданнями фінансового планування є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• визначення обсягів грошових засобів, що підприємство може мати в своєму розпорядженні, а також визначення джерел їх надходження;

• встановлення раціональних фінансових відносин з суб’єктами господарювання, державними централізованими фондами, банками, страховими компаніями та іншими кредиторами;

• визначення шляхів ефективного вкладання капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів, підвищення прибутку підприємства за рахунок раціонального використання матеріальних, земельних, трудових та грошових ресурсів;

• обґрунтування раціональних пропорцій розподілу прибутку підприємства;

• обґрунтування та забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципі самофінансування і самоокупності.

1. Методи фінансового планування.

У вітчизняній економіці найбільш поширеним методом є балансовий метод. Його зміст полягає у тому, що окрім балансування підсумкових показників доходів і витрат зазначаються конкретні джерела покриття для кожної статті

витрат , при цьому використовуються різні методи:

• Нормативний метод полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб’єкта у фінансових ресурсах та визначення джерел цих ресурсів. Нормативами є:

  • ставки податків;

  • ставки тарифів, зборів, внесків;

  • норми амортизаційних відрахувань;

  • норми оборотних коштів.

• Розрахунково-аналітичний метод полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу та індексів їх змін в плановому періоді.

• Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб обрати найоптимальніші. Критеріями у цьому випадку можуть бути:

  • максимум прибутку на вкладений капітал;

  • максимум збереження фінансових ресурсів;

  • мінімум поточних витрат;

  • мінімальні вкладення капіталу при максимально ефективному результаті і т.д.

• Економіко-математичне моделювання. Цей метод дає можливість кількісно виразити взаємозв’язок між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірність зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівняння, таблиці, графіки).