Гостра серцева недостатність.

Стан, при якому серце не може забезпечити кровообіг в організмі, не дивлячись на достатнє наповнення венозною кров'ю.

По характеру процесу кардіогенна недостатність може спостерігатися у вигляді:

- декомпенсації різного ступеня по ліво- або правошлуночковому типу, або тотальній недостатності;

- аритмій у зв'язку з порушенням автоматизму, збудливості і провідності різного ступеня аж до повної поперечної блокади;

- кардіогенного шоку.

ШОК

Шок - гостро виниклий критичний стан організму з прогресуючою недостатністю системи життєзабезпечення, обумовлене гострою недостатністю кровообігу, мікроциркуляції і гіпоксією тканин. Це універсальний циркуляторно-метаболічний синдром, який може розвиватися при патологічних станах будь-якої етіології, коли стресовий чинник перевищує компенсаторні можливості організму, що забезпечують підтримку базального гомеостазу. Розвиток шоку супроводиться вираженими гемодинамічними, дихальними і метаболічними розладами, які виникають поєднано або порізно і відображають включення каскаду компенсаторно-пристосовних реакцій, необхідних для адаптації організму до стресової дії (як екзогенних, так і ендогенних). Шок - поняття поліетіологічне, але монопатогенетичне. Найбільші відмінності розвитку синдрому спостерігаються на початку шоку, коли етіологічні чинники шоку тісно пов'язані з патогенетичними. При прогресі синдрому етіопатогенетичні відмінності згладжуються і шок поступово переходить в біологічний процес вмирання.

Оскільки розвиток синдрому базується на основних фізіологічних процесах, то вікові анатомо-фізіологічні особливості дитини породжують ряд відмінностей, як в патогенезі шоку, так і в його клінічних проявах. В першу чергу це стосується понижених (в порівнянні з дорослими) енергетичних резервів організму дитини і обмежених компенсаторних можливостей серцево-судинної і дихальної систем. Істотне значення мають особливості нейровегетативної і гуморальної регуляції вітальних функцій, що додає «атиповість» клінічним проявам шоку у дітей, утрудняючи його діагностику і прогноз.

У клінічній практиці використовують етіопатогенетичну класифікацію:

Гіповолемічний шок:

- з втратою переважно глобулярного об'єму (кровотеча);

- з втратою переважно плазматичного об'єму (обезводнення).

Кардіогенний шок:

- обумовлений скоротливою недостатністю міокарду;

- аритмогенний шок (браді- та тахіаритмія).

Інфекційно-токсичний (або септичний) шок.

Анафілактичний шок.

Неврогенний шок:

-травматичний;

-опіковий;

-холодовий;

-електричний.

Шок, викликаний перешкодою кровотоку.

Шок, обумовлений гострою ендокринною недостатністю.

Враховуючи серйозність фізіологічних порушень, дітей в стані шоку слід госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії незалежно від його етіології та ступеня тяжкості.

Лікування. Трансфузійну терапію в екстрених ситуаціях при лікуванні шоку слід починати із засобів, здатних швидко відновити ОЦК. Використання донорської крові наводить до втрати 20- З0 хвилин часу, необхідного для визначення групи крові, проб на сумісність та ін. По здатності відновлення ОЦК донорська кров не має переваг перед колоїдними плазмозамінниками. Крім того, при шоці та вираженому дефіциті ОЦК відбувається розлад мікроциркуляції - порушення капілярного кровотоку, причинами якого є збільшення в'язкості крові, агрегація формених елементів і мікротромбоутворення, які посилюються трансфузією донорської крові. У зв'язку з цим починати трансфузійну терапію при шоці, і навіть при крововтраті, слід з внутрішньовенного введення протишокових кровозамінників - поліглюкіну і реополіглюкіну.

Кровозамінні рідини прийнято ділити на колоїдні розчини-декстрани (поліглюкін, реополіглюкін), препарати желатину (желатиноль), розчини полівінілпіролідону (гемодез) ; сольові розчини - ізотонічний розчин хлориду натрію, розчин Рінгера-Локка, лактосол; буферні розчини - розчин гідрокарбонату натрію, розчин трисамина; розчини цукрів і багатоатомних спиртів (глюкоза, сорбітол, фруктоза); білкові препарати (гідролізат білків, розчини амінокислот); препарати жирів - жирові емульсії (ліпофундін, інтраліпід).

Залежно від спрямованості дії кровозамінні рідини класифікують таким чином.

Гемодинамічні (протишокові).

-Низькомолекулярні декстрани - реополіглюкін.

-Середньомолекулярні декстрани - поліглюкін.

-Препарати желатину - желатиноль.

Дезінтоксикаційні.

-Низькомолекулярний полівінілпіролідон-гемодез.

-Низькомолекулярний полівініловий спирт - полідез.

Препарати для парентерального живлення.

-Білковий гідролізат - гідролізат казеїну, амінопептид, амінокровін гідролізін.

-Розчини амінокислот - поліамін, маріамін, фріамін.

-Жирові емульсії - інтраліпід, ліпофундін.

-Сахара і багатоатомні спирти - глюкоза, сорбітол, фруктоза.

Регулювальники водно-сольового і кислотно - основного стану.

-Сольові розчини - ізотонічний розчин хлориду натрію, розчин

Рінгера, лактосол, розчин гідрокарбонату натрію, розчин трисамина.