Глава 12

ріальну допомогу. За наявності цих умов вказаний обов'язок пад­черки, пасинка зберігається навіть у випадку, якщо їх рідна матір, батько не проживають однією сім'єю з їх вітчимом, мачухою відпо­відно.

Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виник­нення обов'язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями ст. 269 СК закріплений обов'язок осіб, у сім'ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім'ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов'язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає враху­ванню. Тому обов'язок осіб, у сім'ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов'язок відпо­відно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім'ї, тому він поширюється І на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Після досягнення повноліття, особа зобов'язана утримувати родичів або фактичних вихователів, з якими вона проживала од­нією сім'єю до моменту досягнення нею повноліття. Термін спільного проживання вказаних осіб чинне сімейне законодавство визначає у п'ять років. Умовою виникнення такого обов'язку є непрацездатність родичів або фактичних вихователів і їх потре-ба у матеріальній підтримці. Крім цього, врахуванню підлягає можливість особи, яка виховувалась і проживала з ними однією сім'єю, надавати їм таку допомогу. Цей обов'язок виникає за умо­ви відсутності у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім'ї, дружини, чолові­ка, повнолітніх дочки, сина, сестер та братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.

Розділу

ФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ,

ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО

ПІКЛУВАННЯ

Глава 13

Усиновлення

§ 1. Поняття та сутність усиновлення

Конвенція про права дитини1, учасницею якої є й Україна, пе­редбачає, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайвищих Інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий за­хист і допомогу, що надається державою, яка забезпечує зміну догляду за дитиною.

Стаття 52 Конституції України покладає на державу вирішен­ня питань щодо утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, по­збавлених батьківського піклування. Виходячи з цього, СК нази­ває усиновлення однією з форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, поряд з опікою та піклуванням, а та­кож патронатом. За допомогою усиновлення усуваються неспри­ятливі для формування особистості дитини обставини і створю­ються умови, найближчі до тих, що складаються у сім'ї. Але за сучасних умов у випадках, передбачених законом, батьками ди­тини можуть бути особи, які не мають з ним генного зв'язку (штуч­не запліднення, сурогатна матір, визнання батьківства особою, яка знає, що вона насправді не є батьком дитини, тощо), тобто право на існування поряд з біологічним отримало і соціальне батьків­ство і материнство. СК враховує це, встановлюючи, що сім'я

1 Документ Організації Об'єднаних Націй, схвалений на 44-й сесії Гене­ральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 р. Ратифіковаї " ВРУ від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ.

198 Глава 131

створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усинов-1 лення, а також на інших підставах, не заборонених законом і та-1 ких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3). І

Усиновлення - правовий інститут, що здійснюється вЩ інтересах дитини, єдиний або обидва батьки якої: померли, 1 невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому | порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені по~ мерлими; дали згоду на усиновлення; понад шість місяців не І проживають разом із дитиною та без поважних причин не І беруть участі в п вихованні та утриманні, не виявляють и дитини батьківської уваги і турботи.

В основу організаційно-правового механізму усиновлення в Ук-я раїні покладені принципи, які відповідають міжнародним вимогам: І кожна дитина має право на виховання в сім'ї; пріоритетним є націо-1 нальне усиновлення; міжнародне усиновлення розглядається як зі тернатива тільки тоді, коли були вичерпані всі можливості щодо л рєдачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім! | громадян України; вирішення усіх процедурних питань усні вя дитини із додержанням чинного законодавства України; з на посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення д укладення з іноземними державами договорів про правову д гу; здійснення контролю за умовами утримання та виховання д у сім'ях іноземців. Рішення щодо усиновлення дитини постанов-1 ляється в Україні тільки в судовому порядку.

Облік осіб, які бажають усиновити диінну, ведеться системою* державних органів: відділами та управліннями районних, район-ї них у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, вико-] навчих комітетів міських, районних у містах рад, наякі поі ся безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Мініс-^ терством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними, управліннями освіти обласних. Київської та Севастопі міських державних адміністрацій, а також Центром з усинош дітей при спеціально уповноваженому центральному органові ви-л конавчої влади в галузі освіти (далі — Центр з усиновлення щ& у порядку, встановленому Кабміном України (ст. 215 СК)1. Облів

1 На сьогодні ще діє Положення про Центр з усиновлен Міністерстві освітні науки України, яке було затверджене наказом Мініст ства освіти від ЗО березня 1996 р. № 98 // Бюлетень законодавства і і лої практики України. - 2002. — № 3. Законодавство України про сі

. 199

Усиновлення

іноземців та осіб без громадянства, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно вказаним Центром з усиновлення дітей.

Облік дітей, які залишилися без батьківського піклування і можуть бути усиновлені, здійснюється Центром з усиновлення дітей, основними завданнями якого є формування банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на­дання громадянам України та іноземцям необхідної інформації про дітей, стосовно яких виникли підстави для усиновлення.

Усиновлення — це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включав волевиявлення усиновлювача (ст. 223 СК) та рішення суду (ст. 224 СК). Що стосується зго­ди інших осіб та органів на усиновлення: дитини (ст. 218 СК), батьків (ст. 217 СК), опікуна, піклувальника (ст. 221 СК), закла­ду охорони здоров'я або навчального закладу (ст. 222 СК), то вони не входять до складу юридичних фактів, які тягнуть виникнення усиновлення, бо у певних випадках усиновлення провадиться і без їх згоди (ч. 3,4 ст. 218; ст. 219 СК; ч. З ст. 221 СК).

Усиновлення одночасно встановлює і припиняє певні відно­сини. У день набрання чинності рішенням суду про усиновлення між усиновлювачем і усиновленим виникають правовідносини, аналогічні батьківським, і одночасно втрачається правовий зв'я­зок між усиновленим та його батьками і родичами. Хоча з цього правила можуть бути і винятки. Наприклад, при усиновленні ди­тини однією особою особисті та майнові права і обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чо­ловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка (п. 2 ч. 1 ст. 232 СК).

Суб'єкти відносин щодо усиновлення. Суб'єктами відносин щодо усиновлення є усиновлювачі і усиновлені. Відповідно до ст. 208 СК усиновленою може бути дитина, а виходячи зі ст. 6 СК, яка встановлює, що правовий статус дитини має особа до до­сягнення нею повноліття, усиновлення, за правилом, відбуваєть­ся щодо неповнолітніх дітей. Це цілком виправдано, бо саме не­повнолітня дитина потребує належного забезпечення та сімейно­го виховання.

Новелою є те, що СК встановив можливість за виняткових обставин усиновлення повнолітньої особи (ст. 208). Це можливо тоді, коли повнолітня особа, наприклад, не має матері, батька, тоб­то є сиротою, або була позбавлена батьківського піклування і ці умови настали до досягнення нею повноліття. Хоча закон не на-

200 .