14.2. Основні принципи державної політики та державні гарантії зайнятості

Закон України "Про зайнятість населення" визначає основні принципи, на яких базується державна політика зайнятості населенням Це є:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в

• реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

• сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

• координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної й соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;

• співробітництво професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

• міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості насе­лення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних гро­мадян в Україні.

Реалізація політики зайнятості покликана, як мінімум, забезпечити населенню виконання державних гарантій у цій сфері.

Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" державною гарантією є право вибору професій та виду діяльності. Ця гарантія стосується працездатного населення у працездатному віці і передбачає:

• добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності;

• захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

• безплатне сприяння всіма доступними засобами у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

• компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

• виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;

• безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії,

• виплату безробітним в установленому порядку матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім "і, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги;

• включення періоду перепідготовки та навчання новим професіям, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу,

• а також до безперервного трудового стажу;

• надання роботи за фахом на період не менше З років молодим спеціалістам — випускникам державних навчальних закладів держави, раніше заявлених підприємствами, установами, організаціями.

Крім того, держава встановлює додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі :

• жінкам, які мають дітей віком до б років;

• одиноким матерям, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів;

• молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається вперше робоче місце; дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також: особам, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

• особам перед пенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам — 53 років);

• особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, із чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. Наприклад, в Одеському порту зараз працюють 120 працівників, які були прийняті на роботу за зазначеними гарантіями.

Установлені також важелі впливу на підприємства, які ігнорують цю законодавчу норму. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа зазначених категорій у межах установленої броні державна служба зайнятості стягує штраф із підприємств за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад установлену квоту.