4.6. Методи визначення продуктивності праці

Традиційними показниками продуктивності праці у вітчизняній статистиці та економічній практиці прийняті виробіток та трудо­місткість. Вони пов'язані між собою зворотною пропорційною залеж­ністю і відбиваються у формулах

де В- виробіток;

О - обсяг продукції (робіт, послуг) у відповідних одиницях;

П - витрати праці на випуск продукції (проведення робіт, надання послуг) у

ВІДПОВІДНИХ ОДИНИЦЯХ,

Т_п - трудомісткість випуску продукції (проведення робіт, надання послуг).

У масштабі народного господарства рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається співвідно­шенням величини національного доходу за певний період до середньої облікової чисельності персоналу, що зайнятий у сфері матеріального виробництва у перебіг цього періоду.

На підприємствах продуктивність праці - виробіток визначається різними способами в залежності від того, якими одиницями виміряються обсяг виробництва та витрати праці.

Використання різних одиниць та методів визначення обсягів продук­ції та трудовитрат обумовлює наявність понад двадцяти способів визначення виробітку на підприємствах.

Існує три основних способи вимірювання обсягу продукції: ^нату­ральний, °>трудовий та ^вартісний.

Натуральний — коли обсяг виробництва відбивається у фізичних одиницях (штуках, тоннах, квадратних метрах тощо). Такий спосіб здається найбільш точним, але він має обмежене поле застосування та не враховує особливості процесу виробництва окремих видів продукції (робіт) на підприємстві. Наприклад, у морському порту перевантажується велика номенклатура вантажів. Підсумовування фізичних тонн перевантаження металів, нафти, генеральних вантажів не відбиває обсягів витрат матеріальних, трудових та фінансових.

Умовно-патуральний метод — грунтується на приведенні різних показ­ників до одного вимірника. Наприклад, загальний обсяг морських перевезень вимірюється у приведених тонно-милях, де обсяг перевезення пасажирів у пасажиро-милях підсумовується як порівняний з тонно-милями.

Трудовий метод ґрунтується на використанні для характеристики обсягу виробництва норм трудових витрат- нормо-годин. Він використовується для оцінки рівня продуктивності праці на окремих ділянках виробництва, але потребує строгого обґрунтування норм, що застосовуються. Використання різно-напружених норм при такому методі веде до перекручення справжнього стану продуктивності праці.

Вартісний метод — найбільш універсальний, він дозволяє проводити порівняння рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві, у їх групах, галузі, регіоні, в економіці в цілому. При цьому можуть використовуватися різні показники вартості. Економічний зміст цих показників розглядається у інших дисциплінах, тому тут не розкривається (див. рис. 6).

Трудовшпрати найбільш точно відбиваються кількістю людино-годин, що відпрацьовані, але їх підрахунок достатньо трудомісткий.

Людино-дні дають менш точний результат трудовитрат у порівнянні з людино-годинами, тому що вони не враховують внутрізмінних простоїв.

Середня облікова чисельність персоналу у порівнянні з людино-днями не враховує цілоденних простоїв, але цей показник використовується у розрахунках річної продуктивності праці, що забезпечує порівнянність показників різних підприємств і по господарству країни в цілому.

Слід відзначити, що будь яке сполучення показників обсягу вироб­ництва та трудовитрат має свій економічний сенс, а вибір такого сполучення визначається конкретними задачами вимірювання рівня продуктивності праці.

Найбільш універсальним способом визначення виробітку на підпри­ємстві вважається розрахунок величини чистої продукції підприємства за рік, яка приходиться на одного середньо-облікованого працівника цього підприємства.

Інший показник продуктивності праці - трудомісткість - уявляє обсяг витрат праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість одиниці продукції визначається шляхом ділення трудовитрат усього виробництва на обсяг продукції, що випущена за певний період.

Для цілей планування й аналізу праці раніше розраховували трудо­місткість окремих операцій, виробів, робіт визначали: & технологічну трудомісткість (Т^), де враховувалися витрати праці

основних робітників на виробничі операції, деталі, готові вироби; ^ трудомісткість обслуговування, де враховувалися витрати праці всіх допоміжних робітників (Т);

виробничу трудомісткість (Т ) як Т_ш+Т_и;

трудомісткість управління (Т^) - суму витрат праці керівників,

спеціалістів, інших службовців;

повну трудомісткість (Т_<) як суму усіх попередніх видів трудомісткості; с? нормативну трудомісткість на основі норм праці. її використовували з метою визначення загальної величини трудовитрат, пов’язаннях з виготов ленним окремих виробів, а також з виконанням усієї виробничої програми. Відрізняли також планову та фактичну трудомісткість. У системі показників продуктивності, що використовуються у розвинутих країнах з, показник продуктивності праці розглядається як один з окремих показників глобальної продуктивності різних факторів. При розрахунках продуктивності праці у цілому по країні до уваги береться не тільки населення, що зайняте у виробництві, а і безробітні, тобто розрахунок ведеться за чисельністю економічно активного населення.

Серед показників продуктивності стосовно власно праці можна відзна­чити наступні:

а)валова продуктивність праці, яка за своїм змістом близька до показника виробітку продукції на одиницю витрат праці у нашій традиційній статистиці.

Незважаючи на те що цей показник ігнорує всі інші (окрім праці) фактори виробництва і на його величину чинить великий вплив вартість матеріалів, він використовується через простоту розрахунків та наявність достовірної статистичної інформації;

б)чиста продуктивність праці являє собою співвідношення вартості чистої продукції (вартості, що створена знову) та витрат праці;

в)показник реальних доходів на одиницю витрат праці як частка від ділення національного доходу (вартість чистої продукції) на витрати праці; витрати праці відбиваються або числом зайнятих працівників, або числом людиногодин, що відпрацьовані. Цей показник цікавий тим, що він відбиває соціальну ефективність праці.

4.7. Фактори та резерви росту продуктивності праці

Велике значення, яке має зріст продуктивності праці для окремого підприємства і всього суспільства, робить необхідним вивчення факторів, що впливають на рівень продуктивності праці, та розкриття резервів її підвищення. Фактори - це сили, причини, зовнішнкобставини, що «впливають на який-небудь процес або явище.

В залежності від ступеня та характеру впливу на рівень продуктив­ності праці фактори можна об'єднати у чотири групи: матеріально-технічні, організаційно-економічні, соціально-економічні та соціально-психологічні.

Матеріально-технічні фактори пов'язані з використанням нової техніки, нових видів сировини та матеріалів.

Рішення задач удосконалення виробництва здійснюється шляхом: Р модернізації обладнання;

Р заміни морально застарілого обладнання новим, більш продуктивним; Р підвищення рівня механізації виробництва: механізації ручних робіт, впровадження малої механізації, комплексної механізації робіт на дільницях і у цехах;

Р автоматизації виробництва: установлення верстатів-автоматів, автоматизованого обладнання, використання автоматичних ліній, автоматизованих систем виробництва; Р упровадження нових прогресивних технологій;

Р використання нових видів сировини, прогресивних матеріалів та інших заходів .Комплекс матеріально-технічних факторів та їх вплив на зміну

продуктивності-праці можна охарактеризувати наступними показниками:

• енергоозброєність праці - споживання усіх видів енергії на одного

промислового робітника;

• електрооснащеність праглі споживання електричної енергії на одного

промислового робітника;

• технічна озброєність праці - обсяг основних виробничих фондів на

одного працівника;

• рівень механізації та автоматизації праці — доля робітників, що зайняті

механізованою та автоматизованою працею;

• хімізація виробництва - застосування прогресивних матеріалів та хімічних процесів.

Матеріально-технічні фактори забезпечують економію не тільки праці, але і сировини, матеріалів, енергії тощо.

Органііаційно-технічні фактори визначаються рівнем організації праці, виробництва та управління. До них відносяться:

• удосконалення організації управління виробництвом;

• удосконалення організації виробництва;

• удосконалення організації праці.

Важливішими соціально-економічними факторами є:

• матеріальна та моральна зацікавленість у результатах праці, як

індивідуальна, так і колективна,

• зміна форм власності на засоби виробництва та результати праці;

• рівень кваліфікації працівників, якість їх професійної підготовки та загальний культурно-технічний рівень

Соціально-психологічні фактори - це якість трудових колективів, їх соціально-демографічній склад, рівень дисциплінованості, трудової активності та творчої ініціативи працівників, система ціннісних орієнтацій, стиль керівництва у підрозділах і на підприємстві у цілому тощо.

Названі групи факторів можна розглядати як внутрішні, тобто такі, що залежать від колективу самого підприємства та його керівників.

Крім того, продуктивність праці обумовлена економічними, природ­ними та соціальними умовами, у яких здійснюється праця, і такими, що впливають на підприємство зовні. До зовнішніх факторів слід віднести:

• якість державного економічного механізму;

• соціально-економічні умовну суспільстві та регіоні,

• ситуацію на національному та світовому ринках;

• рівень кооперації з іншими підприємствами;

• природні умови тощо.

Всі фактори тісно взаємопов'язані та знаходяться у взаємодії. Наприклад, матеріальна зацікавленість працівника у результатах праці як фактор підвищення її продуктивності діє у різних напрямках. Перш за все вона спрямовує працівника до підвищення інтенсивності праці, збільшення енергетичних витрат організму. Але цей шлях підвищення продуктивності праці, як відомо, обмежений. У той же час фактор матеріальної зацікавленості працівника спонукає до вдосконалення техніки, технології, організації виробництва, праці й управління. Таким чином соціально-економічний фактор реалізується через матеріально-технічні, організаційно-економічні, соціально-психологічні фактори.

0 Резерви росту продуктивності праці - це невикористанні можливості економі) витрат праці (зниження трудомісткості та підвищення виробітку).

Резерви використовуються та знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можливо визначити як різницю між досягнутим та максимально можливим рівнем продуктивності праці" за певний термін часу.

Кожний вид резервів можна розглядати відносно певного фактора, а всю сукупність резервів доцільно класифікувати у відповідності із класифікацією факторів, що наведена вище. Це дає можливість при проведенні аналізу з'ясовувати основні причини витрат та невиробничих витрати праці за кожним фактором та визначити шляхи їх усунення.

Другий признак класифікації резервів-джерело їх виникнення. За цією ознакою відрізняють резерви загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрівиробничі.

Загальнодержавні резерви і їх використання здійснюють вплив на зріст продуктивності праці у всій економіці. Це резерви, що пов'язані із створенням ефективного державного механізму управління економічними процесами, створенням у країні стабільної економічної, політичної, соціальної, моральної ситуації, раціональним використовуванням зайнятості населення тощо.

Регіональні резерви - це можливості кращого використання продуктивних сил, що характерні для даного регіону.

Міжгалузеві резерви пов'язані з можливістю покращення зв'язків, укріплення договірної дисципліни між підприємствами різних галузей. Наприклад, покращення співробітництва підприємств різних транс­портних галузей у транспортних вузлах.

Внутрівиробничі резерви визначаються недоліками у використанні на підприємстві сировини, матеріалів, устаткування, робочого часу. Окрім витрат робочого часу (внутрізмінних та цілодобових) існують скриті витрати, пов'язані з виконанням робіт, що не передбачені технологією.

З метою використання резервів на підприємствах розроблюють плани організаційно-технічних заходів, у яких указують види резервів росту продуктивності праці, заходи з їх реалізації, витрати, що на це потрібні, термін проведення відповідних робіт, відповідальних виконавців.

Резюме

/. Ефект є абсолютною, кількісною величиною, яка характеризує результат діяльності, а ефективність - якісна, вШносна характе­ристика результату діяльності.

2. Поняття "ефективність праці" розкривається з різних боків поняттями економічної, психофізіологічної та соціальної ефективності праці, які характеризують, відповідно, плідність, нормативність умов та безпеки праці, внутрішня її оцінку працівником та його поведінка.

У. З різних позицій продуктивність праці розглядається або як узагальнюючий показник ефективності виробництва в цілому, або як один з показників в його продуктивності поряд з показниками продуктивності інших факторів виробництва (земля, капітал, п підприємництво)

4. Зріст продуктивності праці є неодмінною умовою розвитку виробництва і складає економічну основу розвитку суспільства.

5. Джерелом росту продуктивності праці є продуктивна сила праці, яка визначається науково-технічним прогресом, техноло­гічним та організаційним удосконаленням виробництва, новими якостями робочої сили, появленням нових матеріалів, енергії тощо. Основу продуктивно) праці складає продуціювання нової інформації.

6. У виробничій діяльності людини відрізняють дві компоненти, регламентовану або а-працю та новацій ну творчу або $-працю. Зріст продуктивності праці здійснюється під впливом $-праці, але умовою реалізації інформаційних новацій є ефективне використання а-праці.

7. Показниками продуктивності праці прийняті виробіток та трудомісткість, які вимірюються через обсяг продукції нату­ральним, трудовим та вартісним методом. Факторами росту продуктивності праці є зовнішні сипи, що чинять вплив на результати праці та и витрати. Відокрем­люють матеріально-технічні, організаційно-технічні, соціально-економічні та соціально-психологічні фактори. Резерви продуктивності праці - це невикористані можливості вище означений факторів.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Розкрийте поняття "ефект" та "ефективність".

2. Як визначається рентабельність витрат на оплату праці?

3. Розкрийте поняття "ефективність праці".

4. У чому полягають принципові розбіжності на визначення сутності продуктивності праці протилежних наукових підходів?

5. Як визначається сутність продуктивності праці з позицій трудової теорії вартості?

6. Як визначається сутність продуктивної праці з позицій теорії факторів виробництва?

7. У чому полягає значення продуктивності праці?

8. Визначте основні джерела зросту продуктивності праці.

9. Розкрийте поняття "продуктивна сила праці".

10. Охарактеризуйте три компоненти діяльності людини.

11. Який вплив на продуктивність праці здійснюється а-працею та (3-працею?

12. Охарактеризуйте традиційні показники продуктивності праці.

13. Якими показниками визначається продуктивність праці у країнах з ринковою економікою?

14. Охарактеризуйте фактори росту продуктивності праці.

15. Охарактеризуйте резерви росту продуктивності праці.

Література: [1 ; 2 ; 6 ; 7; 15; 16; 17; 20].