3.2 Зміст методології економіки праці

Структура діяльності взагалі визначає предмет діяльності в цілому, йог побудову, взаеморозміщення та взаємозв’язок окремих складових елементів. У галузі економіки праці предметом є праця як цілеспрямо­вана діяльність людей, що виникає у процесі іазприводу виробництва. Елементами, що складають зміст цієї діяльності і

Природно, що методологія діяльності у будь-якому окремому напрямку економіки праці (організація. нормування. оплата) має свої більш детальні структурні елементи, які у свою чергу також можуть бути розчленовані на окремі структурні частини Наприклад, норматив часу на виконання певної операції може бути складений з нормативів часу на окремі прийоми, із яких вона складається. Останні у свою чергу є сумою часу за нормативами на виконання окремих дій, що складають цей прийом Інакше кажучи, нормативні матеріали уявляють собою баїаюрівневу систему. кожен рівень с елементом загальної сисієми й одночасно системою, яка складається з елементів більш нижчого рівня Логіка організації та послідовності діяльності передбачає логічний відбір елементів структури діяльності і та певну послідовність

дій з досягнення кінцевого результату. При цьому логічне забезпечення діяльності має використовувати всі основні аспекти логіки:

• онтологічний - логіка суттєвого ("логіка речей"), тобто необхідність зв'язку явищ та речей об'єктивного світу. Згідно з цим організація праці, наприклад, передбачає наявність і використання всіх елементів системи організації праці (розподіл та кооперація праці, організація та обслуговування робочого місця, нормування та оплата праці, виробнича дисципліна тощо). Відсутність будь-якого з обов'язкових елементів веде до порушення системи організації праці в цілому;

• гносеологічний (гр. §позІ5 - знання) - "логіка знання", тобто необхідний зв'язок понять, за допомогою якого пізнається "сут­ність та істина". Використання цього аспекту логіки у економічній діяльності в галузі праці дає можливість аналізувати трудові процеси, (наприклад, дослідження трудових процесів при нормуванні праці, розробці нормативних матеріалів), передбачати наслідки трудової діяльності, використання тих чи інших методів впливу на працівника, з'ясовувати сутність економічних явищ, процесів, проявів у цій галузі (наприклад, економічну сутність ринку праці, заробітної плати, зростання продуктивності праці тощо);

• демонстративний, або власно логічний — "логіка доказів і спростувань", тобто необхідний зв'язок суджень в обміркуваннях - формальна логіка, яка вимагає дотримання субординації загального га часткового, не дозволяє підміняти предмет обміркувань. Наприклад, неможливо подолати кризу праці у нашій країні в умовах системної кризи у суспільстві; нелогічним є доказ необхідності скорочення робочого тижня працівників підприємства тим, що відсутні кошти на оплату праці, або мотивувати встановлення мінімальної заробітної плати нижче прожиткового мінімуму тим, що не забезпечується належне поповнення державного бюджету.

Методи та засоби діяльності. Метод - сукупність прийомів чи операцій практич­ного або теоретичного засвоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі.

У якості метода можуть виступати:

а) система операцій при роботі на певному устаткуванні;

б) прийоми наукового дослідження та викладання матеріалу;

в) прийоми відбору, узагальнення й оцінки матеріалу.

Методи, що використовуються у економічній діяльності у галузі праці охоплюють всі вище позначені види методів. Метод праці на певному устаткуванні з певною технологією є спосіб виконання конкретної роботи, але різні виконавці, що здійснюють однакові функції, роблять це по-різному. Неоднаковою може бути послідовність виконання окремих елементів даної виробничої операції. Трудові прийоми, дії й рухи робітника можуть бути більш або менш раціональними, і, відповідно, різними за часом виконання, У діяльності з нормування праці необхідні витрати часу визначаються аналітичним, досвідно-статистичним та сумарним методами; використання робочого часу на виробництві вивчається методами хронометражу, фотографування та фото хронометражу; при проведенні фотографування робочого дня використовуються методи самофотографування, вимірювання усіх без винятку витрат робочого часу, метод момент них спостережень; хронометраж здійснюється методом окремих відліків часу.

Однак слід відрізняти метод як засіб, інструмент пізнання, перетворення дійсності та метод як прийом відбору, узагальнення, оцінки матеріалу дослідження з позиції конкретного дослідника. Використання другої групи методів надає методології суб'єктивного забарвлення через постановку цілей, відбір об'єктів і предметів дослідження, форм і методів систематизації отриманих матеріалів. У галузі економіки праці також існують методи цієї групи (наприклад, методи обробки й аналізу результатів вивчення витрат робочого часу).

Виходячи з того, що праця є цілеспрямована діяльність людей, можна стверджувати, що зміст вище розглянутих елементів методології економіки праці формується, виходячи з цілі, що визначена суб'єктом економічної діяльності, та його методологічної позиції.