1.2. Співвідношення типу і форми держави.

Істотні риси тої або іншої форми держави не можна зрозуміти та пояснити, відволікаючись від характеру тих виробничих відносин, які склалися на даному щаблі економічного розвитку. Тип держави - це сукупність основних рис, властивих державам певної суспільно-економічної формації, а форма держави - це структурний, територіальний і політичний спосіб організації держави, що охоплює форму правління, форму державного устрою та політичний режим. Ці два поняття взаємозалежні, співвідносяться між собою як зміст та форма, де визначальну роль відіграє зміст, тобто тип держави. Однак і форма держави впливає на існування і розвиток типу держави, на процес заміни одного історичного типу держави іншим. Від типу держави в остаточному підсумку залежить характер форми правління.

Для рабовласницького типу були характерні монархії (древньосхідні деспотії - Єгипет, Вавилон, Ассирія, Китай, Індія, Римська імперія) і республіки (аристократичні, наприклад Римська в період з VI по I в. до н.е., і демократичні, наприклад Афінська держава); для феодального типу – монархії (ранньофеодальна, монархія періоду феодальної роздробленості, станово-представницька, абсолютна) і міські республіки (Венеція, Генуя, Флоренція, Новгород, Псков та ін.); для буржуазного типу - демократичні республіки (парламентські, президентські, змішані) і конституційні (обмежені) монархії; для соціалістичного типу - Паризька Комуна, радянські республіки і республіки народної демократії.

Держави певного історичного типу мають деякі форми, властиві тільки ім. Так, наприклад, станово-представницька монархія характерна тільки феодальній державі, а парламентська монархія та демократична республіка властиві буржуазному типу держави.

Конкретна форма держави визначається історичним типом держави. Але крім цього вона залежить і від інших факторів:

- рівня економічного розвитку суспільства;

- співвідношення класових сил;

- міжнародної обстановки;

- національних і культурних традицій;

- географічних, кліматичних і інших умов існування тої або іншої держави.

Необхідно також відзначити, що розмаїтість форм правління і політичних режимів не безмежно та має свої логічні й історичні границі. Так, цивілізованій державі притаманий лише демократичний режим і для неї неприйнятні фашистський, тоталітарний або авторитарний режими. Точно також у демократичній державі не може бути такої форми правління, як абсолютна монархія з її сваволею й беззаконням.

Таким чином, форма правління розкриває спосіб організації верховної державної влади, порядок утворення її органів, їхньої взаємодії між собою і з населенням, ступінь участі населення в їхньому формуванні.

Розділ II основні форми державного правління

Під впливом безлічі економічних, соціально-політичних, ідеологічних та інших факторів об'єктивного та суб'єктивно­го характеру форма правління, її сут­ність і зміст постійно змінювалися і розвивалися разом з уявленнями про них.

Починаючи зі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, видатними мислителями були висловлені різно­манітніші думки і судження з приводу того, що слід розуміти під формою правління, які форми правління існу­ють, чим вони відрізняються одна від одної. Теоретико-правовий фундамент концепції форми (системи) правління знайшов своє обґрунтування, зокрема, у вченнях та ідеях Платона про «ідеальну державу», про три типи (форми) правління залежно від кіль­кості правлячих (правління одного, правління небагатьох, правління всіх), у теорії змішаної форми правління Арістотеля, в формулюванні системи противаг і стримувань, Полібієм, у доктрині поділу влади Ш. Монтеск'є. Остання теорія поділу влади стала теоретичною основою класифікації існуючих форм (систем) правління за­лежно від того, як забезпечено поділ влади. З огляду на це форми прав­ління поділяються на: ті, що побудовані на сполученні (поєд­нанні) гілок влади (абсолютна монар­хія, «правління парламенту», респуб­ліка радянського типу, авторитарні режими); та на ті, що побудовані на поділі влади (дуалістична і парламен­тарна монархія, президентська, парла­ментарна і змішана республіка)

Враховуючи найбільш типові моделі інституційно-функціональної організації вищих органів державної влади, традиційно виокремлюють дві основні форми правління: монархічну і республіканську, характеристика яких буде висвітлена у другому розділі.