Висновки

Поняття «форма правління» міститься в багатьох основних законах країн світу. Хоча у деяких конституціях цього терміна немає, але вони завжди закріплють головний принцип правління - монархія або республіка. Лише деякі держави не мають в офіційній назві слів «монархія» або «республіка».

Класифікації форм правління, що є, як правило, доктринальними, відображають взаємини вищих органів держави і їхню роль. Разом з тим у сучасних умовах деякі розходження цих форм стираються. Виникають змішані форми, у монархії з'являються риси республіки, а в республіці з’являються, по суті, монархічні елементи (довічні президенти); створюються напівпрезидентські, напівпарламентарні республіки, що мають риси різних форм; навіть абсолютна монархія усе частіше приймає зовні конституційну оболонку (дарована конституція, консультативна монархія).

Отже, ми в курсовій роботі розглянули дві основні форми державного правління: монархія і республіка. Докладно дали характеристику кожної з форм. Виникає цілком природне запитанння: чим монархія краще республіки? Які плюси монархізму?

Головні відмінності:

- при монархії верховна влада дійсно зосереджена в руках однієї людини, що значно полегшує вирішення складних загальнодержавних завдань;

- монарх готується до правління із самих пелюшок і править своєю державою аж до своєї кончини, на відміну від різних тимчасових правителів і пройдисвітів, він як батько, що піклується про своє сімейство;

- монарх знаходиться над усіма класами й прошарками, тому йому далекі дріб'язкові інтереси, він піклується про усіх однаковою мірою;

- в особі Царя відбувається єднання Нації, і монарх як вождь може мобілізувати народ навіть шляхом психологічного фактору;

- монарх є вищим суддею й може втручатися в усі спірні питання;

- релігійний аспект: Цар охоронець Церкви, її чистоти й догматів.

Найбільш негативна риса монархії - принцип престолонаслідування. Якщо при республіці, і навіть при диктатурі, наверх може вирватися енергійна, розумна, любляча свою країну людина, то при монархії поруч з правителем будуть тільки розпещені синки «дворянської» еліти, серед яких істинно пасіонарним буде один з десяти.

Ефективність і стабільність парламентської республіки залежать від розвиненої партійної системи, авторитету політичних партій, від існу­ючої в державі виборчої системи. У парламентській формі правління важ­ко забезпечити плідну роботу коаліційного уряду, а нестабільність коаліцій веде до частої зміни урядів і несталості політичної системи в цілому. Для цієї форми правління характерною та парадоксальною є тенденція прини­ження ролі парламенту й узурпація урядом законодавчої влади.

У рамках президентської республіки посилюється протистояння за­конодавчої та виконавчої влади, особливо коли обраний народом президент представляє одну партію, а більшість депутатів парламенту належать до інших партій або їх блоків. Зазначена форма правління становить реальну загрозу жорсткого автори­таризму.

Змішана форма державного правління є більш гнучкою, оскільки об'єднує елементи як президентської, так і парламентської форм правління. Вона є своєрідним синтезом кількох форм правління, узагаль­нює історичний досвід французького бонапартизму, американського президенціалізму й британської концепції сильного прем'єр-міністра.