Тема 4. Докази в господарському процесі Задачі.

1. Південно-західна залізниця видала вантаж Приватному підприємству „Пробос” без перевірки. Після розкриття контейнера підприємство виявило недостачу вантажу і звернулося до залізниці з вимогою видати вантаж з перевіркою та оформленням її результатів комерційним актом.

До якого виду доказів належить комерційний акт? Чи може в цьому випадку недостача товару підтверджуватися іншими доказами?

2. Господарський суд розглянув справу за позовом державного підприємства до акціонерного товариства про стягнення 100000 грн.

Відповідач разом із відзивом на позовну заяву подав оригінал договору поставки продукції.

Після вирішення спору відповідач звернувся до суду з клопотанням про повернення оригіналу договору поставки. Суддя відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що відповідач не подав засвідчену копію договору.

Чи правомірні дії судді? За яких умов повертаються письмові та речові докази? Складіть клопотання про повернення оригіналу договору підряду.

3. Рішенням місцевого господарського суду задоволено вимоги акціонерного товариства до комерційного банку про визнання неукладеним договору іпотеки, що був укладений для забезпечення виконання кредитного договору між відповідачем та третьою особою. Суд дійшов висновку, що в договорі іпотеки сторони не досягли згоди щодо суті забезпечуваної заставою кредитної угоди – мету кредиту та розмір відсотків за користування ним, що є суттєвими умовами договору даного виду.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що рішенням суду з іншої справи цей договір іпотеки визнано укладеним. Проте суд до уваги цей факт не прийняв, оскільки факт укладення договору предметом спору не був і судом не досліджувався. Рішенням місцевого господарського суду з іншої справи, на яке посилався представник відповідача, комерційному банку було відмовлено у його позові до акціонерного товариства про розірвання договору іпотеки.

Чи правомірно суд не прийняв до уваги рішення місцевого господарського суду з іншої справи? Які факти в цьому випадку не підлягають доказуванню? Визначте предмет доказування у цій справі?

4. У вересні 2004 р. Міжтериторіальне виробничо-будівельне кооперативне об’єднання „Епос”, правонаступником якого є закрите акціонерне товариство „Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдінгова компанія “Епос” (далі – Позивач), звернулося до господарського суду м. Києва про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд-3” (далі – Відповідач) боргу в сумі 2 757 568, 32 грн., збитків від інфляції 13 787,84 грн., 3 % річних у сумі 41 023,55 грн. та витрат на проведення експертизи у сумі 34 110 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов контракту від 30 листопада 2000 р. № 45-2000 в частині розрахунків за виконані позивачем субпідрядні роботи. Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2004 р. позов задоволено частково в сумі: 2 757568,32 грн. основного боргу, 13 787,84 грн. збитків від інфляції та 41 023,55 грн. – 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення господарського суду мотивовано наявністю заборгованості за виконані роботи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2005 р. рішення господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2004 р. скасовано і у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів того, що акти і довідки, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог не підписані Відповідачем і не відображають реальний обсяг виконаних робіт позивачем, додаткові роботи не виконувалися.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2005 р. скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2004 р. залишено без змін. Вищий господарський суд України виходив з того, що основний борг у сумі 2 757 568 грн. 32 коп. за договором на виконання субпідрядних робіт від 30 листопада 2000 р. № 45-2000 виник через неузгодженість обсягів виконаних робіт та їх вартості, спираючись при цьому на висновок Інституту КНДІСЕ № 4946 від 29 грудня 2002 р. щодо заниження Відповідачем вартості виконаних робіт. Вказаний висновок і експертизу було зроблено за ініціативою Позивача.

9 червня 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Відповідача, у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 19 квітня 2005 р. та залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2005 р. В обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Верховний Суд України із матеріалів справи встановив, що за договором на субпідрядне капітальне будівництво від 30 листопада 2000 р. № 45-2000 позивач мав виконати весь обсяг будівельно-монтажних, оздоблювальних та спеціальних внутрішніх робіт по будівництву житлового будинку № 1 по вул. Авдієнко-Верховинця (секції 1,2). Угодою № 1 від 11 грудня 2001 р. сторони погодили вартість будівництва житлових приміщень в сумі 9 608,43 тис. грн. з урахуванням витрат на підготовку території, інженерні мережі, благоустрій та озеленення території. Відповідно до угоди № 2 від 11 грудня 2001 р. відповідач зобов’язався виконати будівельні роботи по не житловим вбудованим приміщенням зазначених секцій вартістю 535,93 тис. грн. Договірна вартість по житловим і не житловим приміщенням склала 10 144,36 тис. грн. Оплата виконаних робіт у відповідності з договором здійснювався на підставі підписаних сторонами Форми № КБ-3 „Довідка про вартість виконаних робіт та витрати” і Форми № КБ-2в „Акт приймання виконаних підрядних робіт”, які складалися щомісячно за результатами виконаних субпідрядником у звітному періоді робіт. Судами попередніх інстанцій встановлено, що “Відповідач” здійснив оплату виконаних Позивачем робіт за період з березня 2001 р. по вересень 2002 р. в сумі 8 361 398 грн. Протоколом від 10 грудня 2002 р. сторони уточнили фактичну вартість виконаних позивачем робіт за період з березня 2001 р. по вересень 2002 р. в сумі 8 180,03 тис. грн.: договірна вартість робіт з вирахуванням частки в сумі 2 496,63 тис. грн. та 84,9 тис. грн. вартості робіт, що були виконані відповідачем та з урахуванням 617,2 тис. грн. компенсації відповідачем позивачу подорожчання матеріалів. Виконання відповідачем частини робіт, крім згаданого протоколу, підтверджувалось також листами № 88 від 15 серпня 2001 р., № 24 від 7 лютого 2002 р. та № 3/25 від 16 січня 2003 р. Факт визначення сторонами вартості виконаних позивачем робіт у сумі 8 180,03 тис. грн. було встановлено також рішенням господарського суду м. Києва від 5 березня 2004 р. у справі № 22/20 за позовом Відповідача до Позивача про стягнення 275 972 грн. заборгованості за спірним договором субпідряду.

Яке рішення повинне бути винесене у постанові Верховного Суду України стосовно постанов Вищого господарського суду України від 19 квітня 2005 р. та Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2005 р.? Дайте правову оцінку доказам у даній справі.

Тести.

Знайдіть правильну відповідь: