I. Нововиявленими обставинами є обставини, що:

А) мають важливе значення для позивача;

Б) мають істотне значення для справи;

В) не могли бути вчасно подані до суду;

Г) не могли бути відомі заявникові;

Д) мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

ІІ. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами не пізніше:

А) одного місяця;

Б) двох місяців;

В) трьох місяців;

Г) шести місяців;

Д) одного року з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

ІІІ. До заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами додаються:

А) документи, що підтверджують наявність відносин між сторонами;

Б) документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам;

В) документ про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу;

Г) документ про сплату державного мита;

Д) довідка про наявні банківські рахунки.

IV. Заява, подання прокурора чи його заступника про перегляд справи за нововиявленими обставинами до розгляду не приймаються і повертаються заявникові у таких випадках:

А) подання після закінчення встановленого строку;

Б) подання без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам;

В) відсутність доказів сплати державного мита у порядку і розмірі, встановлених законодавством;

Г) відсутності доказів оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу;

Д) переконання суду про відсутність нововиявлених обставин.

V. Перегляд господарських справ за нововиявленими обставинами може здійснюватись:

А) місцевим господарським судом;

Б) апеляційним господарським судом;

В) Вищим господарським судом України;

Г) Верховним судом України;

Д) іншим судом.

Vі. Виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлено до виконання:

А) не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови;

Б) не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови;

В) не пізніше трьох років з дня закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення;

Г) не пізніше трьох років після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання;

Д) не пізніше трьох років з дня зупинення виконання судового рішення.

Vіі. У виконанні рішення може бути:

А) відстрочка;

Б) розстрочка;

В) зупинення;

Г) припинення;

Д) поворот.

Тема 10. Особливості розгляду справ про банкрутство. Задачі.

1. Кооператив „Антей” (далі – Боржник) звернувся із апеляційною скаргою на постанову господарського суду м. Києва від 16.09.2004 р. по справі № 24/524-6, якою Боржник був визнаний банкрутом, з мотивів прийняття її з порушенням процесуальних норм – не була проведена процедура санації.

Апеляційний суд м. Києва встановив, що справу про визнання Боржника банкрутом було порушено судом за заявою Колективного підприємства „Споруда” (далі – Кредитор) на підставі того, що Боржник був неспроможний сплатити Кредиторові борг у сумі 138 212, 86 грн. Заявлені Кредитором вимоги документально підтверджувались і Боржником не заперечувались.

Ухвалою підготовчого засідання від 03.08.2004 р. Кредитора було зобов’язано зробити оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, яке було надруковано у газеті „Голос України” від 29.08.2004 р., а також призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Т.

При розгляді справи у попередньому засіданні, яке відбулось 25.08.2004 р., було розглянуто реєстр вимог кредиторів, наданий суду розпорядником майна, та призначено дату проведення зборів кредиторів.

На зборах, проведених 14.09.2004 р., було прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Розпорядник майна подав до суду звіт та клопотання про зупинення процедури розпорядження майном Боржника та визнання його банкрутом.

Чи підлягає задоволенню апеляційна скарга? Які процедури передбачено законодавством щодо неплатоспроможного боржника?

2. До господарського суду Харківської області (далі – Суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ТУСА” (далі – ТОВ) з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шамшу”.

Ухвалою Суду від 09.06.2006 р. було порушено провадження за справою № Б-39/70-06 про банкрутство ТОВ „Шамшу” (далі – Боржник) за ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Суду від 17.07.2006 р. Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком у три місяці, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Мороза С. В., якого зобов’язано у п’ятиденний термін подати в офіційний друкований орган оголошення про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів про визнання Боржника банкрутом та в строк до 17.07.2007 р. завершити ліквідаційну процедуру і надати Суду звіт про виконану роботу.

Ухвалою Суду від 12.02.2007 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, Боржника ліквідовано, провадження по справі припинено.

Державна податкова інспекція в Київському районі м. Харкова на ухвалу Суду від 12.02.2007 р. подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати дану ухвалу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи Вищий господарський суд України касаційну скаргу задовольнив: визнав, що ухвала господарського суду Харківської області від 12.02.2007 р., не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Верховний суд України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України до розгляду не прийняв.

Чи обґрунтовані рішення судів

Тести.

Знайдіть правильну відповідь: