10.Процес розвитку та затвердження мсфз

Міжнаро́дні станда́рти фіна́нсової зві́тності – це стандарти, що затверджуються Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Зазвичай, умовно виокремлюють такі етапи розвитку системи міжнародної стандартизації фінансового обліку:

1973—1979 — випуск загальних стандартів,

1980—1989 — розробка деталізованих стандартів,

1990—1995 — зменшення гнучкості стандартів,

1995—1999 — підготовка базових стандартів згідно з угодою з Міжнародною організацією комісій з цінних паперів.

Наближення української системи обліку до МСФЗ розпочалося в 1998 році з прийняттям урядом Програми реформування системи бухобліку із застосуванням МСБО.

В червні 2011 року Верховна Рада приймає зміни до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до цих змін, публічні акціонерні товариства та фінансові установи повинні подавати звіти за МСФЗ. Зміни набувають чинності з 2012 року.

МСФЗ 1 Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності.

МСФЗ 2 Платіж на основі акцій.

МСФЗ 3 Страхові контракти.

МСФЗ 4 Об’єднання бізнесу.

МСФЗ 5 Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність.

МСФЗ 6 Розвідка та оцінка запасів корисних копалин.

МСФЗ 7 Фінансові інструменти: розкриття.

МСФЗ 8 Операційні сегменти.

11. Порядок подання фінансових звітів.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Строки та порядок подання фінансової звітності визначено у “Порядку подання фінансової звітності”

Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою – дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Звітним періодом для подання фінансової звітності є календарний рік. У новоствореному підприємстві перший звітний період становить менше 12 місяців, але не більше 15 місяців.

Відповідно до п. 12 “Порядку подання фінансової звітності” перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язань.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохідливою, розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами, містити лише достовірну доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу об'єктивно оцінити події.

12. Елементи балансу, їх визнання та оцінка

Баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, тому його іноді називають звітом про фінансовий стан підприємства. Основними елементами балансу є:

- активи;

- зобов‘язання та

- капітал власників (власний капітал).

Відповідно до визначення КМСБО актив (Asset) – це ресурс, який підприємство контролює у результаті минулих подій і який, як очікується, забезпечить збільшення економічних вигід у майбутньому. Отже, об‘єкт бухгалтерського обліку вважають активом, якщо він відповідає трьом умовам:

1. Підприємство отримало його внаслідок минулих операцій або подій (придбання, будівництва), оскільки намір підприємства придбати, наприклад, запаси не означає появи активів.

2. Отримані ресурси втілюють майбутні економічні вигоди.

Майбутня економічна вигода (Future Economic Benefit)– це потенційна здатність активу сприяти (прямо або опосередковано) надходженню до під-приємства грошових коштів або їх еквівалентів.

3. Підприємство контролює ресурси.

Актив відображають (визнають) у балансі, якщо є ймовірність отримати в майбутньому економічні вигоди, пов‘язані з його використанням, і оцінка активу може бути достовірно визначена.

Зобов’язання (Liability) – це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, що виникла внаслідок здійснених у минулому господарських операцій чи інших подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Першою умовою відображення зобов’язання (визнання) у балансі, якщо є ймовірність зменшення економічних вигід підприємства у майбутньому внаслі-док його виконання, і сума, за якою воно підлягає погашенню, може бути достовірно визначена.

Другою умовою визнання зобов‘язання як елементу балансу є можливість його достовірної оцінки.

Для визначення балансової вартості зобов‘язань використовують такі види оцінки:

- історична собівартість;

- поточна собівартість;

- вартість розрахунку (платежу);

- теперішня вартість;

- справедлива вартість;

Серед основних елементів балансу – власний капітал (Equity). МСБО визначають власний капітал як частину активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов‘язань. Власний капітал визнають у балансі одночасно із визнанням активів чи зобов‘язань, які призводять до його зміни. У зв‘язку з цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою відповідних активів і зобов‘язань. Хоча МСБО зазвичай розглядають власний капітал у контексті акціонерного товариства, положення більшої частини стандартів поширюються також на інші підприємства.