Тема 2: Девіантна поведінка: структура, механізми, клінічні форми

1. Взаємодія індивіда з реальністю та типи девіантної поведінки

2. Делінквентний тип девіантної поведінки

3. Аддиктивний тип девіантної поведінки

4. Патохарактерологічний тип девіантної поведінки

5. Психопатологічний тип девіантної поведінки

6. Заснований на гіперздібностях тип девіантної поведінки

Міні лексикон:

Короткий зміст теми:

1. Взаємодія індивіда з реальністю та типи девіантної поведінки

При протидії реальності індивід активно намагається руйнувати ненависну йому дійсність, змінювати її відповідно до власних установок і цінностей. Він переконаний, що всі проблеми, з якими він стикається, обумовлені чинниками дійсності, і єдиний спосіб досягнення мети—це боротьба з дійсністю, спроба переробити реальність під себе або максимально отримати вигоду з порушуючого норми суспільства поведінки. При цьому відповіддю з боку дійсності по відношенню до такого індивіда стає також протидія, вигнання або спроба змінити індивіда, підстроїти його під вимоги реальності. Протистояння реальності зустрічається при кримінальній і делінквентній поведінці. Наприклад, вживання наркотичних засобів може бути обумовлене бажанням підлітка продемонструвати власну незалежність від оточуючих (дорослість) або навіть на зло рідним.

Хворобливе протистояння реальності обумовлене ознаками психічної патології і психопатологічними розладами, коли навколишній світ предстає ворожим у зв'язку з суб'єктивним спотворенням його сприйняття і розуміння. Симптоми психічного захворювання порушують можливість людини адекватно оцінити мотиви вчинків оточуючих, і внаслідок цього ефективна взаємодія з оточенням стає скрутною. Якщо при протистоянні реальності здорова людина усвідомлено вибирає шлях боротьби з дійсністю, то при хворобливому протистоянні у психічно хворої людини даний спосіб взаємодії — єдиний і вимушений.

Спосіб взаємодії з дійсністю у вигляді відходу від реальності усвідомлено або неусвідомлено вибирають люди, що розцінюють реальність негативно і опозиційно, вважаючі себе нездатними адаптуватися до неї. Вони можуть також орієнтуватися на небажання пристосовуватися до дійсності, не «заслуговуючої того, щоб до неї пристосовувалися» унаслідок недосконалості, консервативності, одноманітності, придушення екзистенціальних цінностей або відверто антигуманній діяльності. Відхід в світ наркотичного дурману — один з різновидів відходу від реальності.

Ігнорування реальності виявляється автономізацією життя і діяльності людини, коли він не враховує вимоги і норми реальності, існуючи у власному вузькопрофесійному світі. При цьому не відбувається ні зіткнення, ні протидії, ні відходу від реальності. Сторони існують як би самі по собі. Подібний варіант взаємодії з реальністю досить рідкісний і зустрічається лише у невеликого числа підвищений обдарованих, талановитих людей з гіперздібностями в якій-небудь одній області.

Гармонійна людина, як було показано вище, вибирає пристосування до реальності. Проте не можна однозначно виключати з ряду гармонійних індивідів осіб, що використовують, наприклад, спосіб відходу від реальності. Це пов'язано з тим, що реальність, так само, як і окремий індивід, може носити негармонійний характер. Наприклад, добровільне пристосування до умов авторитарного режиму, розділення його цінностей і вибір відповідної поведінки не можна розглядати як ознаки гармонійності людини.