3. Клінічні особливості наркоманій і токсикоманії в підлітковому віці

Знайомство з ПАР в даний час відбувається значно раніше, ніж це наголошувалося ще 10-15 років тому. За останні 10 років середній вік початку масового залучення підлітків до споживання тютюну знизився на 3,5 роки, алкоголю — на 2,7 років, наркотичних речовин — на 3,7 роки (Шереги, 2003). Як показують і клінічні, і соціологічні дослідження, перші епізоди куріння доводяться на вік 11-12, перші проби алкоголю — 13 років, наркотичних речовин — 14-15 років, причому найчастіше засобами, що наркомістять, виявляються каннабіноїди (Надеждін, 2002; Шереги, 2003). Слід зазначити, що в США середній вік початку споживання наркотиків майже не знижується і залишається на рівні 17-18 років (Pugatch et al., 2001).

4. Клінічні прояви і закономірності перебігу алкоголізму у підлітків

Ранній (або підлітковий) алкоголізм формується у віці від 13 до 18 років і має на увазі розвиток хоча б першої стадії захворювання. Діагноз раннього алкоголізму (I стадія) ставиться на підставі наступних критеріїв: 1) поява індивідуальної психічної залежності (алкоголізація стає головним інтересом в житті, починають пити 2-3 рази на тиждень, нерідко поодинці); 2) підвищення толерантності до спиртного; 3) втрата блювотного рефлексу; 4) уранішня анорексія (відсутність апетиту); 5) палімсести (часткова втрата пам'яті) сп'яніння.

Алкоголізм у підлітків зустрічається не дуже часто, оскільки він як захворювання розвивається протягом певного проміжку часу і часто не встигає сформуватися до повноліття. Найактуальніша проблема в цьому віці — рання алкоголізація, що приводить до формування алкоголізму до 20-22 років. Рання алкоголізація — це знайомство із спиртним до 16 років і регулярне його вживання в старшому підлітковому віці (Лічко, Бітенській, 1991). Рання алкоголізація рядом авторів розглядається як порушення поведінки (Лічко, 1985; Лічко, Бітенській, 1991; Сидоров, Мітюхляєв, 1999), вимагаюче швидше за психолого-педагогічну, а не медичну корекцію.

Література:

1. Руководство по аддиктологии / Под ред. В. Ф. Менделевича. СПб.: Речь, 2007. – 768с.

2. Психология зависимости: Хрестоматія / Сост. К. В. Сельченюк. – Минск: Харвест, 2007. – 592 с.

Тема 14: Гендерні аспекти аддиктології

1. Нейрохімічні та нейрофізіологічні параметри при наркотичній залежності: гендерні відмінності

2. Психічні розлади при зловживанні психоактивними речовинами: гендерні відмінності

Міні лексікон: гендер

Короткий зміст теми:

1. Нейрохімічні та нейрофізіологічні параметри при наркотичній залежності: гендерні відмінності

Проблема опійной наркоманії, вперше виникла в кінці XIX в., до кінця XX в. стала однією з актуальних. Це відбулося унаслідок розширення числа різновікових осіб, що зловживають героїном, залучення в нарковживання самих фертільних верств населення, куди входять і жінки. Якщо раніше клінічною реальністю був «жіночий алкоголізм», то в даний час у зв'язку із зростанням опійної наркоманії у жінок цілком адекватним став термін «жіноча наркоманія». Гендерні відмінності героїнової наркоманії у чоловіків і жінок, поза сумнівом, є, але через новизну проблеми вони вивчені недостатньо (Мохначев, 2001).

Нейрофізіологічні і нейрохимічні аспекти хімічних аддикцій, до яких відноситься і опійна наркоманія, важливі і значущі разом з клінічними, оскільки лежать в основі більшості психічних процесів, зокрема формування психічної і фізичної залежності. Існує безліч нейрохимічних концепцій виникнення опійної наркоманії, підсумованих деякими авторами: дефицітарна, ендорфінова, адреналінова, дофамінова, етанолова, системна концепція психобіозалежності (Шайдукова, 2002).