4. Психічні порушення у хворих на наркотичну залежність

Систематичне зловживання опіоїдами і опіоїдна залежність характеризуються широким спектром психопатологічних проявів. Психічні розлади у хворих на опійну наркоманію супроводять всьому перебігу хвороби, зазнаючи той, що закономірне обважнює і ускладнення, і придбавають максимальний клінічний вираз в період гострої відміни опіоїдів, відображаючи обтяжливі прояви абстинентного синдрому. Практично у всіх випадках психопатологічні стани знаходять тенденцію до затяжної течії, зберігаючись в тому або іншому вигляді в період ремісії.

Психічні порушення прикордонних психопатологічних регістрів роблять несприятливий вплив на течію і прогноз наркоманії, є однією з провідних причин недостатнього утримання пацієнтів в лікувальних програмах і розвитку рецидиву хвороби.

5. Медичні і соціальні наслідки зловживання наркотиками

Зловживання опіоїдами супроводжується розвитком широкого спектру інфекційних захворювань, неінфекційної поразки внутрішніх органів і неврологічних розладів.

За даними NIDA (U. S. National Institute on Drug Abuse), зловживання забороненими наркотиками в США служить причиною не менше ніж 25 000 смертей щорічно, а пов'язані з цим щорічні економічні втрати наближаються до 100 млрд доларів (Harwood et al., 1998; цит. по: O'Connor et al., 2000). Загальні соціальні втрати, пов'язані з нелікованими випадками опіоїдної залежності в Торонто, в 1996 р. перевищили 5 млн. канадських доларів (Wall et al., 2000). Ці втрати складалися із збитку від злочинів , скоюваних споживачами наркотиків, витрат на зміст спеціальних підрозділів правопорядку, а також витрат на лікування наслідків зловживання опіоїдами — вірусних гепатитів і Віл-інфекції.

Поразка органів і систем у осіб, що зловживають опіоїдами, пов'язана з наступними основними причинами: 1) нестерильне парентеральне введення наркотиків; 2) токсичний і місцевий дратівливий вплив наркотиків і забруднюючих домішок до них на органи і тканини; 3) зниження імунітету.

Нестерильне парентеральне введення різних ПАР, незалежно від їх фармакологічних, токсикологічних і наркогенних властивостей, є головною причиною виникнення супутніх наркоманії інфекційних хвороб і обумовлює прийняте в багатьох країнах поняття споживачів ін'єкційних наркотиків (ПІН) (injection drug users, IDUs).

Зниження імунітету у хворих на опійну наркоманію пояснюється багатьма причинами. Не останню роль серед них виконує прямий іммуносупрессивний вплив опіоїдів.

6. Основні методи лікування наркозалежності

Лікування опійної (героїнової) наркоманії і інших форм опіоїдної залежності припускає рішення двох нерівнозначних по ступеню складності задач. Перша, порівняно легко здійснима задача—подолання фізичної залежності від опіоїдів. Друга задача, значно важча і здійснима далеко не завжди, — придушення ваблення до наркотика і, отже, подолання психічної залежності від ПАР і досягнення тривалої ремісії хвороби.

Відповідно до цих задач лікування наркоманії розділяється на два основні етапи: 1) лікування синдрому відміни опіоїдів (усунення фізичної залежності від наркотиків); 2) протирецидивна (превентивна) терапія.

Головна мета лікування героїнової наркоманії і інших форм опіоїдної залежності — повне припинення вживання наркотиків хворим. У зв'язку з тим, що ця мета, на жаль, досягається лише в окремих випадках і частота стійкої ремісії при наркоманії невелика, лікар в своїй практичній діяльності повинен прагнути хоча б до часткового результату: досягненню короткочасних перерв у вживанні наркотиків, зменшенню частоти їх вживання, зниженню дози і т.д. Відсутність істинної ремісії, «зриви» і рецидиви не повинні служити причиною припинення подальших спроб лікування і відмови хворим в лікарській допомозі за наявності мотивації до лікування, хай навіть ця мотивація є слабкою і декларативною.

Література:

1. Руководство по аддиктологии / Под ред. В. Ф. Менделевича. СПб.: Речь, 2007. – 768с.

2. Психология зависимости: Хрестоматія / Сост. К. В. Сельченюк. – Минск: Харвест, 2007. – 592 с.