Тема 5: Наркотична залежність

1. Загальні уявлення про наркотичні речовини

2. Основні біологічні та клінічні категорії, що характеризують наркотичну залежність

3. Симптоматика, перебіг та прогноз наркозалежності

4. Психічні порушення у хворих на наркотичну залежність

5. Медичні та соціальні наслідки зловживання наркотиками

6. Основні методи лікування наркозалежності

7. Профілактика наркотичної залежності

Міні лексікон: наркотик, наркозалежність

Короткий зміст теми:

1. Загальні уявлення про наркотичні речовини

Специфічні місця скріплення наркотиків, розташовані в різних зонах нервової системи ссавців, були ідентифіковані в 1973 р. і одержали назву опіоїдних рецепторів (Pert, Snyder, 1973; Simon etal., 1973;Terenius, 1973;Hughes et al., 1975). Незабаром після цього відкриття були знайдені ендогенні нейропептіди, що мають спорідненість з опіоїдними рецепторами — ендорфіни.

Максимальна концентрація опіоїдних рецепторів накопичується в структурах ЦНС, що здійснюють больову, емоційну, температурну регуляцію, а також регуляцію рівня свідомості, харчової і сексуальної поведінки, судинного тонусу, імунного захисту і ряду інших фізіологічних функцій. Нарешті, що найбільш важливе для аддиктивної патології, опіоїдні рецептори і їх ендогенні ліганди грають ключову роль у функціонуванні церебральної «системи винагороди» (reward system), включаючої нейрони locus coeruleus, мигдалини, tegmentum, nucleus accumbens і префронтальных відділів мозкової кори. Зміна активності нейронів «системи винагороди» лежить в основі психічної залежності від ПАР.

2. Основні біологічні і клінічні категорії, що характеризують наркотичну залежність

Експерти ВІЗ J. F. Kramer і D. З. Cameron ще в 1975 р. виділили наступні особливості зловживання опіоїдами, актуальні і в наші дні: 1) наростаюча толерантність до фармакологічної дії; 2) швидке формування фізичної залежності від наркотика; 3) виражений психічний компонент наркотичної залежності.

Толерантність до опіоїдів є феноменом, що виникає при їх повторному вживанні, і виявляється зменшенням або відсутністю ефекту при використовуванні раніше ефективної дози. Для отримання дії, що раніше досягалася, потрібне збільшення дози речовини.

Толерантність до наркотиків — це динамічний параметр, він може змінюватися як у бік підвищення, так і у бік зниження на різних етапах зловживання ними. Швидкість формування толерантності наростає при збільшенні тривалості контакту речовини з рецепторами і підвищенні його плазмової концентрації. Толерантність може бути частковою або повною. Вона практично не розвивається до таких ефектів опіоїдів, як звуження зіниці і замок.

Вивчення психопатології розладів невротичного спектру у хворих на опійну наркоманію дозволяє виказувати припущення про дисоціірований характер толерантності до опіоїдів при тривалому зловживанні ними: толерантність до психотропних ефектів героїну має вищі величини, ніж толерантність до його знеболюючої дії (Сиволап, 2002).

3. Симптоматика, перебіг та прогноз наркозалежності

Клінічні прояви зловживання опіоїдами включають дві основні групи розладів: 1) безпосередні психофізичні прояви, що відображають зловживання опіоїдами; 2) виникаючі в процесі зловживання психопатологічні стани, що означають розвиток психічної залежності від наркотика.

Сформована опіоїдна залежність характеризується наявністю фазних станів, що циклічно змінюють один одного. Ці фазні стани включають: 1) гостру опіоїдну інтоксикацію (наркотичне сп'яніння), що розвивається після вживання наркотика; 2) синдром відміни опіоїдів; 3) постабстинентний період; 4) ремісію наркоманії; 5) рецидив з відновленням залежності і відновленням типових для опійної наркоманії аддиктивних циклів.

Крім того, в перебігу наркоманії виділяють зриви, або «мікрорецидиви», що переривають ремісію і характеризуються одиничним вживанням наркотика або декількома ексцесами, що не приводить до відновлення залежності і знов зміняється тривалою стриманістю від зловживання ПАР.