
- •I.Вступ
- •Розділ і місце вишивки в українській обрядовій культурі
- •1.1. Історичні етапи розвитку вишивання
- •1.2. Вишивка в контексті традиційної культури українців
- •Урок трудового навчання - майстерня по відродженню культури і мистецтва українського народу
- •2.1. Вишивка – один із видів декоративно-прикладного мистецтва
- •2.2. Поняття «етнічна культура»
- •2.3. Художньо-технічні особливості
- •2.5. Вишивка в житті людини
- •2.6. Розвиток сучасної народної вишивки Покуття.
- •III.Експерментальна частина
- •Висновок
2.6. Розвиток сучасної народної вишивки Покуття.
Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого і досягнень художньої культури народу. Її розвиток проходив у єдиному руслі сучасного народного мистецтва, підпорядковуючись його запальним основам.
Художнє багатство української народної вишивки обумовлене яскраво виділеними провідними центрами вишивального мистецтва, які є в усіх етнографічних зонах України: Середнього Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля,, Карпат з Прикарпаттям і Закарпаттям, Півдня України та ін.
У кожному із них – свої традиції, своя система і творчі методи. До того ж і в межах етнографічних зон, крім основних центрів, виділяються локальні осередки, такі, наприклад, як Київщина, Полтавщина, Волинь, Гуцульщина, Бойківщина, Покуття, Буковина. Часто село від села (наприклад, на Поділлі Клембівка від Горо днівки, Заліщики від Борщева) автор від автора відрізняються характером виливання. А загалом іде постійний процес розвитку вишивки на спільній основі народних художніх традицій, починаючи від її життя в етнографічному середовищі, кінчаючи промилася. В різних за організаційною структурою підприємствах народних художніх вишивальних промислів – об’єднаннях, фабриках, комбінатах, майстернях, лабораторіях – вишивальниці в творчій співпраці з художниками-конструкторами, модельєрами, дисонаторами виготовляють різноманітні вишиті вироби. “Мистецтво кожного промислу – це своя школа досвіду, своя історія”.
Основою творчого життя підприємств народних художніх промислів України є безперервний розвиток народних художніх традицій, в який таїться оптимістична сила і енергія художньої творчості. “Народна художня традиція, як і мова народу, є сам народ з його історією”.
Найважливішим явищем сучасного вишивального мистецтва є безперервний процес появи нових талановитих майстрів з їх яскраво вираженою манерою, індивідуальністю, авторів нових відкриттів та носіїв колективного досвіду. Дивовижна сила творчого обдарування вишивальниць, виявлена в їх хисті створювати вироби високої художньої вартості, нести в життя гуманістичні ідеали. Здобутки народних майстрів нерозривно пов’язані з їхнім світосприйманням, ерудицією, з відчуттям найтонших нюансів краси природи і краси колективного досвіду, повагою до нього. Вони обізнані з досягненнями вітчизняної і світової культури, а працюючи в річниці локальних місцевих традицій, спричиняються до виникнення нових напрямів, розвитку вишивки як одягового, так і інтер’єрного призначення.
Підготовка до вишивання
Перш ніж приступити до вишивання, тканину вирівнюють, намічають на ній розташування візерунка, переносять на тканину візерунок. Для того, щоби вирівняти краї тканини, потрібно витягнути крайню нитку і по її сліду вирізати зайву тканину. Ширину і довжину виробу намічають таким же способом.
Якщо візерунок геометричний, а тканина має чітке переплетення ниток, то його можна виконувати рахунком ниток тканини. При вишивці, не зв'язаній із структурою тканини, рисунок необхідно перенести на тканину.
Перенесення рисунка на тканину
Рисунок на тканину можна перенести кількома способами:
1. Перенесення рисунка за допомогою копіювального паперу.
Кальку з візерунком прикріплюють булавками до вирівняної тканини. Між калькою і тканиною легенько розміщують копіювальний папір жирною стороною до тканини і обводять візерунок гострим олівцем.
2. Перенесення рисунка “на просвіт”.
На тонкі світлі тканини можна перенести візерунок способом підсвічування. На скло, від яким розміщена лампа, кладуть кальку з візерунком, а поверх неї розстелюють тканину (бажано зап'ялену). Гостро підструганим олівцем на тканині малюють візерунок, який видно “на просвіт”.
3. Перенесення рисунка за допомогою сигаретного паперу.
На тканину візерунок переносять способом промітки через сигаретний папір з рисунком, який прошивають дрібними стібками швом “вперед голку”. Потім папір зривають. Після виконання вишивки промітку витягують.
Робоче місце
Щоб виконувати вишивку було зручно, потрібно правильно організувати робоче місце. Стіл повинен стояти так, щоб світло падало зліва. Інструменти та приладдя для вишивання необхідно зберігати в коробочках, зразки візерунків, кальку, копіювальний папір - в папці.
При вишиванні слід слідкувати за положенням тулуба, не сутулитись, не схиляти низько голову. Відстань від очей до роботи повинна мати в середньому 25-30 см.
Стілець підсувають до столу так, щоб можна було обпертись на його спинку.
Інструменти та приладдя
Великою мірою вигляд речей залежить від матеріалів, з яких вони виготовлені, а також від інструментів, якими користувались під час роботи.
Тканини. Найзручнішим для виконання вишивок є тканини з полотняним переплетенням ниток. Для скатертин беруть щільну тканину (льон, сіре полотно), для серветок - бавовняну, льон, шовк, шерсть, штапель. Блузки-вишиванки краще виготовляти з тонких тканин (батист). Для чоловічих і дитячих сорочок можна використати біле й сіре лляне полотно, льон з лавсаном. Часто у вишиванні застосовують спеціальну тканину - канву, яка буває різної густоти.
Нитки для вишивання вибирають залежно від призначення майбутнього виробу, характеру візерунка і способу його виконання. Користуються нитками: муліне, ірис, лляними, шовковими, шерстяними, синтетичними. Перед вишиванням нитки перевіряють на міцність фарбування. Часом перед роботою нитки протирають прозорим воском - вони стають міцнішими.
Голки бувають різної довжини і товщини. Для вишивання використовують довгі голки з великим отвором. Номери голок для вишивання, як правило непарні.
Зберігати голку бажано разом з ниткою, зав'язаною вузликом.
Шпильки використовують для приколювання кальки, копіювального паперу до тканини, для з'єднання окремих деталей розкрою. Шпильки зберігають разом з голками.
Наперсток необхідний для проштовхування голки через тканину при вишиванні без п'ялець. Він захищає палець від уколів голкою. Одягають наперсток на середній палець правої руки, добирають точно за розміром пальця.
Ножиці для роботи добре мати трьох видів: маленькі з гострими кінцями для підрізування і витягування ниток з тканини; середніх розмірів із затягнутими кінцями - для обрізування ниток при вишиванні; великі- для розрізування ниток (що у лотках) і розкрою тканини.
Кілочок може бути дерев'яний чи пластмасовий. Ним видаляють нитки, якими зметували тканину, виправляють ріжки на виробах, проколюють дірочки.
Шило застосовують у роботі з товстими та щільними тканинами: сукном, повстю, а також у роботі зі шкірою.
П'яльця - спеціальний пристрій для вишивання. Вони бувають дерев'яні і металеві, різного розміру і форми.
Інструменти та матеріали для вишивання
Подушечки для голок і булавок:
а) приклеєна до коробочки з булавками;
б) з кишенькою для зберігання дрібних інструментів;
в) ручна, прикріплена до гумки на пасочку.
Міліметровий папір необхідний для складання орнаментів.
Калька використовується для підготовки рисунка до перенесення його на тканину. Орнамент з оригіналу переносять на кальку, а з кальки - на тканину.
Копіювальний папір необхідний для перенесення рисунка з кальки на тканину.
Сантиметровою стрічкою визначають розміри виробу, виконують розмітку візерунків на тканині, при виконані швейних робіт.