2. Корекція афективної поведінки дітей з допомогою сюжетно-рольових, режисерських і творчих ігор

В кожному дитячому садку зустрічаються так звані афективні діти, що схильні до частих, гострих і руйнівних емоційних реакцій. Негативні афективні переживання викликають відповідні форми поведінки: підвищену образливість, упертість, негативізм, замкненість, загальмованість, емоційну нестійкість. Зі стану афекту дитину не можуть вивести ні прохання, ні зауваження, ні покарання дорослих. Таке порушення емоційного розвитку і відповідні труднощі у поведінці дітей більшістю є лише відхиленнями від нормального психічного розвитку, а не психічними захворюваннями. Такі діти потребують своєчасної педагогічної корекції, і найкращі результати вдається отримати якщо психопрофілактика і психотерапевтичні заходи проводяться в дошкільному віці.

Виявити дітей, що мають виражені афективні реакції можна за допомогою методики «Як би ти вчинив ?», яка містить ситуації, що найбільш часто зустрічаються, які викликають афект. Зовнішніми проявами афективності дітей є наступні ознаки:

• в певних ситуаціях замикаються, плачуть;

• бояться засинати, перед сном напружено очікують старшого;

• не можуть переключити своєї уваги, перебувають під впливом даної ситуації;

• не можуть включитись в колективну гру, заняття;

• бояться тварин всіх чи однієї;

• сумують за домівкою, тривожаться, плачуть при розлуці з близькими;

• проявляють скритність через побоювання потрапити в певну ситуацію;

• не можуть вибрати що-небудь, хочуть узяти все;

• пропонують щось незрозуміле;

• у конкретній ситуації не знають, як вчинити;

• зверх слухняні, в певній ситуації спочатку лякаються, а потім діють залежно від реакції і поведінки дорослого;

• часто плачуть, падають на підлогу, грюкають об підлогу кулаками, можуть впадати в стан короткочасної істеричності;

• бояться, але, затамувавши подих, дивляться і слухають «скромно», після цього проявляють «підвищену боязливість» .

Характерні риси афективних дітей:

• залежність від конкретної ситуації, замикання в ній;

• рефлекторне перенесення страху на інші безпечні ситуації;

• низький рівень довільності поведінки;

• чіткий поділ пізнавальної і чутливої сфер;

• пасивність, зовнішня слухняність.

Аналіз афективної поведінки дошкільників показує: причина афекту полягає в тому, що дитина однозначно сприймає задану їй ситуацію і не володіє способами її переосмислення. Вона не може вийти з ситуації і управляти нею. Джерелом появи афекту в поведінці слугує орієнтування дитини на наявну картину, уникнення однозначних, альтернативних смислових трактувань, ігнорування можливого осмислення ситуації в цілому. Поява цих можливостей пов'язана з розвитком уяви у дитини.

Методика корекції афективної поведінки розроблена Е.Е. Кравцовою,

А.А. Нурахоновою, В.В. Степановою (1990). Основним засобом допомоги дітям з труднощами у поведінці є гра. У сучасній психолого-педагогічній літературі описано чотири види гри: сюжетно-рольова, гра з правилами, образно-рольова ( когось, щось зображує, не розвиваючи сюжет), режисерська, в якій дитина є одночасно автором сюжету. У корекції використовуються ігри третього і четвертого видів. Корекційна робота з дітьми передбачає три стадії:

Стадія І – сюжетно-рольова гра

На цій стадії необхідно допомогти дитині утримувати позицію режисера за допомогою образа-ролі. Вводячи в гру образ-роль, необхідно з самого початку задавати дитині певну позицію, з допомогою якої вона б керувала різними предметами та іграшками. На цьому етапі важливо навчити дітей придумуванню сюжету.

Ігрова діяльність об'єднує реальну дійсність дитини та її уяву. Задача ігрової діяльності полягає в створенні умов, за яких виконання ролі буде сприйматися, як природнє вираження її «Я», що дозволить зняти чимало афективних реакцій.

І етап . Дорослий навчає дитину володінню образом-роллю, пропонує сюжетні ігри. У грі дитина стає всемогутньою, учиться управляти ситуацією, захищати слабких, перемагати злих.

ІІ етап. Ситуація кардинально змінюється. Так, якщо на першому етапі суб'єктом діяльності є дорослий, то тепер діяльність реалізовується дитиною спільно з дорослим. Зміст заданої ситуації – допомогти герою, що потрапив у біду, - залишитися самим собою. Тепер сюжет, що програється дитиною, лише на початку задається дорослим, а надалі реалізовується дитиною самостійно.

Результатом корекційної роботи на цьому етапі є те, що діти стають більш упевненими в собі, із задоволенням беруть на себе образ-роль. Діти все менш орієнтуються на дорослого, більш активно використовують накопичений досвід, починають приносити у гру багато нового. Таким чином діти навчаться переосмислювати ситуацію і знаходити вихід із неї за допомогою образу-ролі.

Стадія ІІ – режисерська гра

Друга стадія корекційної роботи спрямована на навчання дітей різноманітним режисерським іграм і складається із чотирьох етапів.

І етап. Враховуючи особистісні особливості дітей з афективною поведінкою, а також низький рівень їх гри, важливо навчити дитину ігрових дій в режисерській грі. З цією метою може використовуватись набір кубиків.

ІІ і ІІІ етапи. Вирішують задачу навчання дітей самостійно складати сюжет. Для цього необхідно запропонувати декілька іграшок. Коли діти цілковито оволодіють режисерською грою, їм пропонується вирішувати в ній різноманітні конфліктні ситуації. Якщо кінцівка, запропонована дитиною, знову носить афективний характер, ігри закріплюються. У результаті реалізації цієї стадії дитина може утримувати ситуацію зовні й управляти нею. За допомогою предметів (символічних кубиків) дитина виходить із конфлікту і уникає афективних реакцій.

Стадія ІІІ – вербальні ігри

Пропонується створення у дитини такої особливої позиції, яка була б більш узагальненою відносно позиції режисера і могла б реалізуватися без матеріальних засобів. Оцінюючи її позицію з точки зору незалежної позиції, діти вчаться реалізовувати способи виходу із неї. Гра починає реалізовуватися у словесному плані. Дитина у грі дотримується не якоїсь ролі, а позиції автора.

Третя стадія корекції передбачає організацію вербальних ігор. Якщо корекційна робота пройшла успішно, то до її завершення легко переконатися, по-перше, у підвищенні рівня розвитку уяви, по-друге, в появі у дитини особливої внутрішньої позиції, у зникненні в її поведінці руйнівних афективних проявів. Діти будуть характеризуватися більш високою довільністю поведінки.