Психологічна допомога дітям дошкільного віку

1. Психологічний супровід природнього розвитку дошкільника

2. Корекція афективної поведінки дітей з допомогою сюжетно-рольових, режисерських і творчих ігор

3. Корекція міжособистісної взаємодії в групах дитячого садка

1. Психологічний супровід природнього розвитку дошкільника

Дошкільний вік ( з 3 до 6 років ) приносить дитині нові потенційні досягнення. Це період оволодіння соціальним простором людських взаємовідносин через спілкування з близькими дорослими, а також через ігрові й реальні відносини з однолітками. Дошкільне дитинство – період творчості. Дитина творчо оволодіває мовою, у неї з'являється творча уява, своя особлива логіка мислення, що підпорядковується динаміці образних уявлень.

Дитина відчуває потребу утримати освоєні дії через їхнє невпинне відтворення. Виникнення емоційного переживання наслідків своєї поведінки, самооцінки, ускладнення й усвідомлення переживань, збагачення новими почуттями й мотивами – не повний перелік особливостей особистісного розвитку дошкільника. Центральним утворенням віку можна вважати підпорядкування мотивів. У віці від трьох до шести років самосвідомість дитини розвивається настільки, що можна говорити про дитячу особистість. До старшого дошкільного віку стилеві риси, особистісні якості складаються вже на основі соціально-психологічних законів.

Вікові особливості дітей-дошкільників, що проявляються у високій емоційності, залежності від дорослого, наслідуванні, високій сприйнятливості, можуть відігравати як позитивну, так і негативну роль у розвиткові дитини залежно від умов її життя і виховання.

Основні задачі психолога, що працює з дітьми дошкільного віку, пов'язані з психологічним супроводом природнього розвитку дитини, який включає розвиток основ діяльності психічних процесів у дітей та тренування психічних процесів і функцій. Проте, наявність дітей з комунікативними, поведінковими та емоційно-особистісними проблемами, соціально-педагогічною занедбаністю, недоліками в психічному розвиткові передбачає організацію спеціальних корекційно-розвивальних програм як комплексного так і спеціального характеру.

Розглянемо деякі форми психологічної допомоги дітям дошкільного віку, зокрема психологічний супровід природнього розвитку дитини з допомогою психогімнастики.

У дитини, як і у дорослого, по мірі розвитку її особистості підвищується здатність до довільної психічної саморегуляції й самоконтролю. За цими поняттями стоїть можливість керувати своїми емоціями й діями, уміння моделювати й приводити у відповідність свої почуття, думки, бажання й можливості, підтримувати гармонію душевного й психічного життя. Бажаючи як найшвидше виховати в дитині ці особливості, дорослі дають їй інструкції, поради й обмежують масою заборон. Тим самим вони знищують активність та самостійність дитини, викликають у неї агресію й почуття неповноцінності.

Інший путь сприяння зростанню довільності психічної саморегуляції ґрунтується на гімнастиці психіки дитини. Людський організм самою природою запрограмований на пошук пристосувальницьких реакцій до умов середовища, що змінюються. Довільна саморегуляція у людини здійснюється на рівні слів, понять, вольових зусиль, внутрішніх планів, уявлень про кінцеві результати своїх дій – умовних замісників. Тому розвиток самовідчуття, саморозуміння, самосвідомості – перший етап тренування психічної довільності. Проте високий ступінь усвідомленості своїх емоцій і поведінки ще не означає влади над ними. Відомими є ситуації страху, паніки, парадокси волі. Тому другий етап тренування психічної довільності – навчитися змінювати своє психічне життя в бажаному напрямі.

У маленьких дітей довільна внутрішня увага зовсім не розвинена, в регуляції психічного життя переважають мимовільна увага, зовнішні стимули й контроль з боку. По мірі дозрівання мозкових структур і певних нервових механізмів у дитини з'являються можливості самій керувати своєю поведінкою. Цьому процесові можна сприяти, створюючи умови для діяльності й тренування підростаючих та дозріваючих функцій дитини. Здатність регулювати різноманітні сфери психічного життя складається із конкретних контролюючих умінь у цих сферах.

У руховій сфері:

• уміння довільно спрямовувати свою увагу на м'язи, що приймають участь у русі;

• уміння розрізняти й порівнювати м'язові відчуття;

• уміння визначати відповідний характер відчуттів (напруга – розслаблення, важкість – легкість і т. д. ), характер рухів, що супроводжується цими відчуттями ( сила – слабкість, різкість – плавність, ритм, темп).

Перші три уміння можна з успіхом тренувати у кожної дитини, останнє ж багато в чому залежить від природньої обдарованості – точного м'язового почуття й моторної вправності. Проте можна допомогти дітям розвинути це уміння, використовуючи механізм функціональної психофізичної єдності.

В емоційній сфері:

• уміння довільно спрямовувати свою увагу на досліджувані емоційні відчуття;

• уміння розрізняти і порівнювати емоційні відчуття, визначаючи їх характер;

• уміння одночасно спрямовувати свою уваги на м'язові відчуття і на експресивні рухи, що супроводжують будь-які власні емоції і емоції, які відчувають оточуючі;

• уміння довільно «відтворювати» чи демонструвати емоції за заданим зразком.

У сфері спілкування:

• уміння уловлювати, розуміти і розрізняти чужі емоційні стани;

• співпереживати (тобто прийняти позицію партнера по спілкуванню і повноцінно переживати – відчувати його емоційний стан);

• уміння відповідати адекватними почуттями.

У дітей краще, ніж у дорослих, розвинена інтуїтивна здатність уловлювати чужий емоційний стан, оскільки вони не надають такого значення словам, як дорослі. Тому важливо не упустити цей благодатний час для розвитку у дитини емпатії, співчуття, творчості, доброти.

В поведінці:

• уміння визначати конкретні цілі своїх вчинків;

• уміння шукати і знаходити, обираючи з множини варіантів засоби досягнення цих цілей;

• уміння перевіряти ефективність обраних шляхів діями, помиляючись і виправляючи помилки, досвідом почуттів чи минулих аналогічних ситуацій;

• уміння передбачити кінцевий результат своїх дій і вчинків;

• уміння брати на себе відповідальність.